Антін Лотоцький. Оповідання «Михайло Семиліток»

Ярослав Мудрий

Володимир Великий

Віщий Олег

Ігор Рюрикович

Володимир Мономах

Перченіги

Половчі

Монголо-татари

Древляни

Скіфи

Захопити в полон сина князя

Піти на мирні переговори

Відступити та покинути цю затію

Бити дужче по мурах міста таранами

Згубити Князя Київського

Був дуже відданий державі, тому не пожалів власну дитину

На нього наслати чорного духа ворожбити

Був упевнений, що так для сина буде краще

Хотів обманути ворога та швидко напасти

Дослухався до думки народу

Ярослав

Всеволод

Лихослав

Із'яслав

Мстислав

Загальні збори громадян

Гостра частина списа

Магічний обряд ворожбитів

Зустріч з ворогом один на один

Обмін між людьми на базарі

Новий лук та стріли

Щоб він відпустив його воювати

Щоб не віддавав його ворогові

Щоб дав йому білого коня

Знищив одним поглядом всіх ворогів

В нього виросли крила за спиною

В коня Михайликового виросли крила, а від хлопчика сяяло світло

Він промовив до народу і розвіяв всі чари та страхи

Порівняння

Епітет

Метафора

Персоніфікація

На центральній площі Києва

Далеко-далеко, за сьомі гори, за сьомі ріки

У таборі ворога

Залишив на тому ж місці

Коли народ прозріє та усвідомить свою силу

Коли народ переможе ворога

Коли рак на горі свисне

Коли Дніпро вийде з берегів

Його виховав ворог, як власного сина

Стереже Золоті ворота та не старіє

Став послушником у монастирі

Живе серед людей та ділиться своєю мудрістю