11 кл. Архітектура европейського культурного регіону.

Це поняття вживається для позначення сукупності художніх особливостей, властивих творчості конкретних митців

Назва цього виду мистецтва з грецької перекладається як будівництво. Це одночасно наука і мистецтво проектування будівель, а також власне система

будівель та споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людей відповідно до законів краси.

Цей термін походить від латинського слова «старовина». Його вживають на означенняи культури й мистецтва Стародавньої Греції, а також Стародавнього Риму, які існували в Середземномор’ї та Північному Причорномор’ї з III тисячоліття до н.е. до середини V ст. н. е.

Цей художній стиль, що панував в Західній Європі в IХ-ХІІ століттях. Він став одним з найважливіших етапів розвитку середньовічного європейського

мистецтва.

Цей термін був введений в епоху Відродження, як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським». Особливе

місце в мистецтві цього стилю займав собор – вищий зразок синтезу

архітектури, скульптури і живопису (вітражів). Для нього характерні гострі споруди зі стрілчастими склепіннями, великою кількістю кам'яного різьблення і скульптурних прикрас.

Будівлі цього стилю вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які

зберігають оборонні, захисні функції.

Під час панування цього стилю будівлям були притаманні такі риси: пропорційність, симетрична композиція, застосування куполів, чіткий ритм чергування вікон і колон, членування на поверхи фасадів,

увінчаних фронтонами.

Цей стиль приходить на зміну ренесансу. Він успадкував архітектурні форми Відродження, але перевершив його за складністю екстер’єрів та інтер’єрів.

Прямі лінії у спорудах майже зникають, натомість домінує химерна криволінійність, що створює ілюзію руху. Виникають масштабні колонади, кручені колони, волюти, багато скульптур на фасадах, картуші на фронтонах.

Декоративність і театральність цього стилю набуває популярності в Італії,

Німеччині, Австрії, Іспанії, Чехії.

Цей стиль виник у Франції під впливом романтизму. Його архітектурі

притаманна відмова від наслідування будь-яких форм минулого.

Головна роль відводилася красивим плавним лініям, копіюванню

природних форм, передусім рослинних, з підкресленням їхньої

динаміки. І це вже був не декор на площині стіни, а пластика самої

стіни. Архітектори намагалися показати можливості нової функціональної організації інтер’єру будівлі, висунувши на перший план вимоги до комфорту.

У цьому стилі будували не тільки культові споруди й житлові будинки, але також вокзали, промислові павільйони тощо.

Ці нові напрями в архітектурі — архітектура майбутнього. Об’єднавши принципи біології, новітні інженерно-технологічні розробки і традиційну архітектуру, архітектори, які працюють у цих напрямах, прагнуть створити новий тип біонічних будівель, який є продовженням живої природи. Вони часто

запозичують природні форми коконів, дерев, павутини, бджолиних стільників — все, що зустрічається в живій природі. Можна зустріти будівлі, схожі на мушлі молюсків, гнізда птахів, квіти рослин, кістяки риб і, навіть, крила метелика. Втілює концепцію, сенс якої створити новий простір для життя людини на зразок творінь природи.

Його називають: "Король заліза, король архітектури, король модерну"

Він був одним із перших архітекторів, які працювали в стилі модерн, який побудував чотири брюссельських будинки, включених до Списку світової культурної і природної спадщини ЮНЕСКО. У своїх проектах він активно використовував нові матеріали — метал і скло та інші. Несучим конструкціям він надавав незвичайні форми, що нагадують якісь фантастичні рослини.