Аудіювання "Горіх" за Є. Шмогруном

Горіх

Бабуся передала з села торбинку з волоськими горіхами, бо її онучка Інна їх дуже полюбляла.

Один волоський горіх Інна загубила на подвір’ї. Горобці примітили згубу і зразу підлетіли. Однак шкаралупка на горіхові була для їхніх дзьобиків занадто твердою.

Ледачий голуб теж побачив горіха, але навіть не спробував вилущити його зерня – голубові аби хтось вилущив, то він готовеньке склював би.

Підійшов до горіха великий смугастий кіт. Понюхав його , покачав лапою та й пішов, гордо несучи свого пухнастого хвоста.

Так і лежати б горіхові хтозна-скільки. Але тут – шуг! – на подвір’я опустився грак. Діловито підступив до горіха, дзьобом – тук-тук-тук! Мовляв, відчиняйся!

Шкаралупка не піддавалася.

Тоді грак ухопив горіха в дзьоб, злетів з ним вище сусіднього багатоповерхового будинку та й кинув його звідтіля на асфальтовану доріжку. Шкаралупка тільки хрусь – і розкололася. А грак уже й тут: видовбує зерня до дрібочки та позирає, чи не загубив хто на подвір’ї ще чогось смачненького. (150 слів, За Є. Шморгуном)

Хто передав дівчинці торбинку з волоськими горіхами?

  Що загубила дівчинка на подвір’ї?

Хто першим примітив згубу? 

Чому голуб не виклював горіха?

Що зробив з горіхом кіт? 

Як звали дівчинку, що загубила горіх?  

Яка пташка виявилася найрозумнішою?  

Продовжи речення:

Грак підняв горіх вище сусідньої багатоповерхівки і    ....

З’єднай частинки.

   Горобці                лінивий

   Голуб                   кмітливий

   Грак                     цікаві