Прочитайте текст.
ХВЕДІР ВОВК - археолог, який розкривав таємниці минулого
О-хо-хо, давним-давно, коли мами з татками виводили вас на прогулянку в якусь із пісочниць з відерцем і грабельками в руках... До речі, скільки вам тоді було? А я ж не дарма оце питаю, бо зараз буде історія про чоловіка, дорослого вже дядька, який теж любив з лопаткою та відерцем повзати по піску. Звісно, не насипочки ліпити, а робити круті археологічні відкриття, викопуючи то кістку первісного мамонта, то тисячолітнього ножа...
Звали цього чоловіка Хведір Вовк, і народився він 1847 року на Полтавщині в родині колишніх козаків. Мама змалечку виплекала в синові любов до української історії та культури розповідями про таємниче і захопливе минуле нашої країни. Тож, ще будучи учнем Ніжинської гімназії, він розгадував знайомих про українські казки, пісні, записував вірші й традиції. Після закінчення гімназії хлопець спочатку в Одесі, потім у Києві вчиться... Ні, не на історичному, а на природничому відділенні університетів, де опановує фізику, хімію, вивчає життя тварин і рослин, антропологію.
Університет подарує Хведору багато друзів, яких об’єднувала любов до України, і разом вони навіть ризикнуть організувати видання із забороненими в Російській імперії творами «Кобзаря» Тараса Шевченка. За свою громадську проукраїнську діяльність хлопець дістане від влади тавро — «неблагонадійний», тож йому доведеться тікати від тюремного ув’язнення за кордон.
Живучи в Парижі, вчений розказує світові про Україну, працює над вивченням старовинних звичаїв та обрядів, а книга про шлюбні традиції українців зробить Вовка відомим на весь світ. У 1901 році пан Хведір одержав медаль від Паризького антропологічного товариства за свої дослідження (антрополог — це вчений, що досліджують походження та розвиток людини).
1905 року вчений зміг повернутися на Батьківщину, і тут його талант уже досвідченого археолога бере своє. Вовк описує відкриті стоянки трипільців, пише багато наукових праць, у яких доводить унікальну історію українців ще від первісних людей. Найважливішим здобутком ученого стало доведення того, що українці — це окремий зі слов’янських народів, а відкриття Мізинської стоянки первісних людей на Чернігівщині робить його мегапопулярним. Ви обов’язково будете говорити про неї на уроках історії.
Помер учений у 1917 році, лишивши після себе неоціненні скарби: і не лише артефакти, що знайшов під час розкопок, а й свої безцінні знання, викладені в сотнях наукових праць, виданих по світу різними мовами.
А про що ви думали, як гралися останній раз у піску? (362 слів)
Використана література:
Поліщук Оксана. Українські науковці та винахідники. Розповіді для дітей. - Х.: ВГ “Основа”, 2026.-79
Про яке захоплення дорослого чоловіка йдеться в першому абзаці?
- Він любив ліпити фігурки з піску
- Він захоплювався археологічними розкопками
- Він збирав мушлі та камінці на березі моря
Зареєструватись за допомогою Google