Безсполучникове складне речення. Складне речення з різними видами зв`язку.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котилися по лугу та закривали подекуди воду.

Глід, шипшина й терен дикий вмить без галасу і крику всю поляну оточили, нашорошили голки.

Гриміли десь козацькії литаври, віки несли не раз залізний дар.

Деревину смереки цінують за її м`якість і легкість, рівномірний білий колір.

розмальованого барвами літа.

гуркіт луною прокотився навколо.

здіймаючи за собою куряву.

...різко загальмувала й спинилася.

Пустився в бій чуба не жалій.

Здригнувся дуб збудилася зі сну осика трепетлива.

Бузково пахне вечорова тиша садками ніч крадеться у село.

Мені снилося я мельник у старому млині.

Сріблиться павутинка на луках укладені трави в копиці.

Ходити по колу і знати ніколи з орбіти зійти не дано.

Защебетав соловейко пішла луна гаєм.

Бринять бджолині крила гудуть вулики в лозах.

Це шарудить на ганку осінь-мишка, це листя поміж аркуші, це книжка.

Врочисто, гучно листя помирає, а так вмирати вміє лиш воно!

Лети, моя пташко, у своє небо, як не можеш ти без нього.

Брат герой, але він зовсім не той, хто потрібен тобі.

Коні чвалають по калюжах, у повітрі свіжа вологість, де-не-де блимають далекі вогники.

Граки вмовкли, і тепер знову чути, як дятел сипнув скоромовкою.

Є такі ночі: світло в очах ліхтарика, іриси цвітуть.

І не треба нести мені квітку надії, бо давно уже ти увійшла в мої мрії.

Біда не в тім, що свище вітер лютий, що січень на вікні малює мертві квіти.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

На світі складно все і просто: заходить сонце, щоб зійти.

Зійде сонце - утру сльози, ніхто не побачить.

Я знаю: слабкість - це одна з диверсій, а я ще в диверсантах не була.

Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати.

Якби зустрілися ми знову, чи ти злякалася б, чи ні?

Часто зупинявся, щоб перепочити, а небо над ним все ширшало й прояснювалось.

Пливе над світом осінь, як медуза, і листя падає на брук.

Я знаю:ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш.

Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

День сонячний і прозорий, і хочеться, щоб йому не було краю.

Став я, подих затаїв, слухав, як землю зітхала.

Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас, не повернуть.

Заливається флейта трубить з переливами трубач рявкає бас гуде бариток.

   Ми не лукавили з тобою ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

І пригадалося йому дитинство над водами хиляться лози лелека пливе в висоті.

Тихо в полі гай темніє наступає літній вечір.

чотири

сім

шість

 п'ять