Частка як службова частина мови

а) виражає почуття, спонукання до дії, але не називає їх;

б) вживається для з’єднання однорідних членів речення і частин складного речення;

в) надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових смислових та емоційних відтінків у значенні;

г) виражає залежність іменника, числівника та займенника від інших слів у словосполученні;

а) хай, би, ну, те, атож, хіба;

б) та, аж, годі, певне;

в) ж, бо, ані, все, куди;

г) ось, он, гаразд, адже, би.

а) не, хтозна, хай, мов;

б) ні, казна, нехай, атож;

в) чи, –небудь, наче, гаразд;

г) би(б), же(ж), аби, -будь, -казна-.

а) не, хай, ось, атож, мов;

б) ні, нехай, таки, так, немов;

в) би(б), хай, нехай, як, -най, -що-;

г) ані, би, ну, хіба, невже.

а) власне, і, так, ж, бо;

б) якраз, саме, просто, ледве;

в) мало, нехай би, все, невже;

г) ось, атож, куди, ані, не.

а) ось, он, от, то, це, воно;

б) якраз, куди там, щоб, все;

в) просто, де там, хай, не;

г) це, куди, ні, би, ну й.

а) куди, ані, бо, якраз;

б) адже, нехай, хоча, то;

в) все, таки, саме, наче;

г) куди там, що, ну й, де там, все.

а) аби\хто, казна\як, тільки\що;

б) хто\сь, де\небудь, будь\з\ким;

в) аби\хто, ані\хто, де\далі, хто\сь;

г) де\далі, адже\ж, ні\би.

а) саме, лиш, хоч, невже, просто;

б) би(б), казна–, як–, небудь–;

в) то, хтозна–, чим–, екс–;

г) он, ось, аби–, віце–.

а) таки, аби–, сь–;

б) будь–, –небудь, казна–, хтозна–;

в) би, –бо, хай, ані;

г) то, –таки, чи, мов.

а) не\дільний; не\привезені, а принесені книжки;

б) недо\вірливий, не\світлий, не\веселий;

в) не\угавний, не\доспівана мною пісня, не\ук;

г) не\зібраний урожай, не\уважний, недо\вірливий, не\вивчені уроки.

а) ні\який, ні\кчемний, ні\до\чого;

б) ні\що; ні\дощ, ні\сніг; ні\з\ким;

в) ні\вроку; ні\високий, ні\низький;

г) ні\до\чого, ні\з\ким; ні\холод, ні\тепло.