ЧИСЛІВНИК як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

а) самостійна частина мови, яка вказує на предмет;

б) самостійна незмінна частина мови;

в) самостійна частина мови, що вказує на кількість предметів та порядок їх при лічбі і відповідає на питання котрий? скільки?

г) службова частина мови, що вказує на кількість предметів та порядок їх при лічбі і відповідає на питання який? скільки?

а) трійня, тричі;

б) четверо, кількасот;

в) надвоє, четвертувати;

г) поодинці, шість.

а) сьомий, перший;

б) одинадцятий, четверо;

в) тридцять вісім, чотири сьомі;

г) багато, сімнадцятий.

а) кільканадцять, обидва;

б) сьомий, двохтисячний;

в) півтора, семеро;

г) півтораста, одинадцятий.

а) лише головних членів речення;

б) лише другорядних членів речення;

в) означення, обставини;

г) будь-якого члена речення.

а) підмет;

б) присудок;

в) додаток;

г) обставина.

а) восьмеро, вісім;

б) дев'ятеро, дев'ять;

в) семеро, сім;

г) шестеро, шість.

а) якісні, відносні, присвійні, якісно-відносні;

б) власне кількісні, порядкові;

в) власне кількісні, дробові, збірні, неозначено-кількісні;

г) прості, складні, складені.

а) БЕЗ п'ятнадцяти шість;

б) ЗА п'ятнадцять шість;

в) БЕЗ п'ятнадцяти шість;

г) ЗА чверть шоста.

а) Сьогодні він отримав одиницю.

б) Це було вже не вперше.

в) Він замислився, як нарешті отримати хоча б сімку.

г) Назавтра треба було вивчити п'ять предметів.

а) один, єдиний, одиниця, одна друга, одинак;

б) чотири, десять, п'ять, шостий, двоє;

в) три, трійка, троє, тринадцять, тридцять;

г) двійко, два, десятка, десяток, сотня.

а) Кількісні.

б) Порядкові.

в) Дробові.