Читання мовчки. Сливи за сміття ( болгарська народна казка)

Сливи за сміття

  Болгарська народна казка

   В одного чоловіка був сад і будинок. У саду росли сливи, а в домі - син. От стало синові вже двадцять років - син захотів одружитися. Батько думає: «Син добрий, працьовитий. Треба одружити його на гарній дівчині, щоб у всьому була йому рівня. А де знайдеш таку?»

    Думав, думав і врешті надумав. Набрав він цілий віз слив і поїхав по селах продавати. Їде, їде, підганяє коня, а сам кричить голосно:

- Кому сливи? Беріть сливи! Віддаю сливи за сміття!

Позбігалися дівчата, молодиці, старі баби:

- От дивина! З'їхав з глузду старий - за сміття сливи віддає!

   Жінки, дівчини, молодиці кинулися по своїх хатах і ну сміття мести. Метуть, поспішають - хто намете більше copy і більше слив отримає. Ото вже й намели сміття! Одна тягне мішок, інша глечик, у третьої повний фартух. Несуть старому та хваляться:

- Дивись, дивись, кумонько, скільки сміття я назбирала! Цілий рік його по кутах топтали. Добре, що такий дивак приїхав, - все йому за сливи віддам!

- А ти не дивись, що в мене мало. Ще стільки ж притягну: чого-чого, a сміття у мене в будинку достатньо!

   Третя сміється:

- А мені рік збирати - всього не зібрати. Стільки набралося того сміття - мети скільки серце хоче. Дивись-но, на швидку руку позамітала, а вже повний лантух. Нехай діточки сливами поласують! 

    Збирав старий сміття та нахвалював. Сам сміється, і баби сміються. Всі задоволені – не можуть натішитися. От вже він повний віз сміття набрав, слив майже зовсім не залишилося. Тут йде до нього дівчина, молода, гарна – менше за всіх сміття зібрала, несе його в носовій хустинці.

- Ех, красуню, - каже старий. – Дуже мало ти сміття назбирала. Скільки ж я тобі слив за оцю жменьку дам?

- Ой, дядю, - дівчина відповідає. – Не шкода мені для вас copy, та ніде взяти. Нема його у мене. І оцей сусіди дали за те, що допомагала їм замітати.

Як почув про це старий, зрадів. Бачить – працьовита дівчина, охайна, якщо у неї в хаті сміття немає.

«Ну, - думає, - буде вона синові доброю господинею!» Посадив красуню на віз і погнав коня в своє село.

   Як приїхав, так і весілля справили. Оженив сина із красунею і не пошкодував, досі не може своєю невісткою натішитися! (372 сл.)