Читання вголос тексту Дроворуб і Лисиця

1. Прочитайте уважно текст.

ДРОВОРУБ І ЛИСИЦЯ

Натрапили якось мисливці в лісі лисицю й почали її переслідувати. Бідолашній дух у п'яти зо страху заліз. Хоч як хитрувала, в яку гущавину кидалася - не могла позбутися напасників, а вже від довгої гонитви вкрай знесилилася.

- Ох, не вірю я в порятунок! - каже лисиця, задихаючись.- Ноги не несуть. Надходить мені кінець!

Аж раптом лисиця побачила між дерев дроворуба. Кинулась до нього, заплакала й проситься:

- Сховай мене, чоловіче добрий! Сховай, бо женуться за мною мисливці, ось-ось наздоженуть. Врятуй мене, зроби добре діло!

- Біжи в мою хатину, там тебе не знайдуть! - сказав дроворуб.

Помчала лисиця до хатини, вскочила в двері й зачинилася.

- Ох, не до вподоби мені схованка! - пробурмотіла.- Та що робити? Я й такої не сподівалася! Але треба поглянути, що робиться надворі. Зроблю-но я дірочку в стіні.

Розсунула вона галузки, що з них сплетено хатину, зробила шпарину, припала до неї оком і стала чекати. Серце їй калатало, дух перехоплювало, ноги підгиналися.

Аж ось за деревами показалися мисливці.

- Ой, горенько мені! - затрусилася лисиця.

Мисливці побачили дроворуба й спинилися. І чує лисиця, як один із них питає її рятівника:

- Ти не бачив, тут лисиця не пробігала?

- Ні, не бачив.

А сам простяг руку та й показує на хатину, де сховалася втікачка.

На щастя, мисливці не второпали того знаку чи не помітили, бо розгледілися на всі боки, поки дроворуб говорив, і одразу кинулися далі, як він замовк.

Лисиця почекала, поки вони зникли за горбом, перевела дух і думає: «Тепер - мерщій до своєї нори!» Відчинила двері й хотіла чкурнути геть, навіть не глянувши на дроворуба.

- Оце так! - вигукнув той.- Уже мене покидаєш? Навіть подякувати не хочеш своєму рятівникові?!

- Віддячила б я тобі щиро, якби твої руки були в згоді з твоїми словами,- відповіла лисиця й побігла геть.

Дісталася своєї нори, а лис із лисенятами вже чекають її, виглядають, хвилюються.

- Що сталося? Де ти була так довго?

- Заждіть трохи,- відказує лисиця - дайте перепочити, бо ледве дишу.

Лисиця розказала, яких жахів натерпілася. А потім сумно додала:

- Той дроворуб спершу видався мені дуже добрим і шляхетним. Так він лагідно говорив, що хотілося слухати й слухати. Але слова його солодкі, та вчинки ганебні. А коли чиниш зле, то чого варта солодка мова? Нічого! Тож затямте, дітки: ніколи не шануватимуть того, хто каже одне, а робить інше. Бо судять про когось не за словами його, а за ділами.

Езоп

Визначте жанр прочитаного твору.

2. Чому лисиця опинилась в хаті дроворуба?

3. Які слова можна використати для характеристики дроворуба?

4. Поясни, як ти розумієш зміст вислову „Ніколи не шануватимуть того, хто каже одне, а робить інше“. 

5. Заповніть пропуски у реченні.

Ніколи не шануватимуть того, хто .... одне, а  .... інше.

6. Хто головні герої байки?