ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

А Балка вкрита садками вилась попід горою.

Б Птахолови минали березовий гай пронизаний пасмами світла.

В Усіяна колосками земля пахне літом.

Г Невідомий нікому я сідаю на лавку слухаю і дивлюся.

Д Блискучий та легкий сніг здається падає прямо на серце.

А  Лежить дорога золотом прошита.

Б  І видзвонює мотив моє слово сріблом скуте.

В  По вінця сповнені краси шумлять смерекові ліси.

Г  До колосків налитих туго моя прихилена душа.

Д  Біліють смолоскипи грайливо пофарбованих ялин.

А  Сади омиті музикою згадок ковтають пил міжселищних доріг.

Б  А думки мої натхненні та квітчасті опадають вересневим жовтим листям.

В  На обрії біліють маревом повиті села.

Г  Вечір гаптований золотом приходить на зміну дню.

Д  Понад сади обтяжені плодами з прощальним криком журавлі летять.

А На землю зорану плугами спада рожево-білий цвіт.

Б Озвучене піснями бринить моє перо.

В Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

Г Шумлять смерекові ліси по вінця сповнені краси.

Д  За вікном тьмяніє небо зорями вишите.

А  Місячним сяйвом залиті мріють сади.

Б  На сто думок замислена Полтава вербові гриви хилить до води.

В  Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Г  Я небесами пійманий тремчу.

Д  Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна.

А  Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.

Б  Схилилися квіти рясно вкриті краплистою росою.

В  Укрита садками балка вилась попід горою.

Г Срібним маревом повиті коло сіл стоять тополі.

Д Над луками залитими квітневою повінню холонув оранжевий вечір.

А Дружно спаяний нарід, дуже схожий на граніт (Народна творчість).

Б  Сорочку, викроєну за чужими порадами, носитимеш уночі (Народна творчість).

В  Не смачний хліб, чужим ножем краяний (Народна творчість).

Г  Здобутий працею камінь м'якший від дарованого бублика (Народна творчість).

Д Вогонь, гнаний вітром, наступав з узвишшя.

А  На дверях висів великий посріблений щит (Ю. Мушкетик).

Б  Осяяні сонцем гори блищать (О. Олесь).

В  В очах дівчини світяться іскри нерозтраченої ніжності (О. Довженко).

Г   Скульптор зачаровано дивився в далечінь (О. Гончар).

Д Чудово блищало небо засіяне зорями (І. Нечуй-Левицький).

А Оповитий розмаїто-жовтим серпанком осені, садок задумливо дрімав (Г. Михайличенко).

Б Невеличкі біленькі хатки, окутані садками та левадами, розбіглись по пагорбу (М. Коцюбинський).

В Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім інший світ (О. Довженко).

Г Веселка, овіяна вітром, в моїх зацвітає очах (А. Малишко).

Д Котить сонний Дніпро віками зажурені води (М. Луків).

А Літери, розміщені в усталеному порядку, складають алфавіт, який українці ще називають абеткою (Я. Дзира).

Б На воді скрізь були розкидані зелені острівці оброслі високим очеретом та лозою (І. Нечуй-Левицький).

В З-за хмар прозирнуло сонце, і стало видно ріденькі переліски припушені інеєм та чорну смугу дороги попереду (Гр. Тютюнник).

Г Широке рівне плесо віддзеркалювало срібні кучері, залитих сяєвом хмар (В. Нестайко).

Д Сниться вночі мені зорями вишите небо (Г. Кириченко).

А Стоїть налитий синню день (М. Палієнко).

Б І дихає на мене давниною, огорнутий легендами, курган (М. Нагнибіда).

В Бриніла тиша, плетена зірками (І. Драч).

Г Мені ще й досі берег сниться, залитий сонячним огнем (В. Сосюра).

Д На темному небі нерухомо застигли химерні клаптики хмар, посріблених промінням місяця (Ю. Збанацький).

А Осяяні сонцем, гори блищать (Олександр Олесь).

Б Ось він сидить на невільницькій лаві, закутий у ланцюги (М. Пригара).

В На березі хвилястої Десни стояло місто, оповите в сни (М. Рильський).

Г Піщаний вал, нагорнутий хвилями прибою, відділяв море від гущавини, створеної розлогими кущами… (М. Трублаїні).

Д Буйне серце, снами не сповите, погляд твій несло, як заповіт (А. Малишко).