Діагностична (контрольна) робота. Лексикологія. Фразеологія. 6 НУШ

Вкажіть рядок, у якому правильно подано визначення розділу "Лексикологія" 

Як називаються слова, що виникли на українському ґрунті? 

Знайдіть рядок, у якому в УСІХ словах потрібно писати букву И:

Знайдіть іншомовне слово, у якому пишеться м’який знак:

Знайдіть іншомовне слово, у якому замість крапок слід вживати апостроф:

Подвоєння літер відбувається в УСІХ словах рядка:

Як називаються слова, що вийшли з активного вжитку? 

Як називаються слова, що вийшли з активного вжитку, тому що зникли названі ними предмети чи поняття? 

Неологізми – це … 

Слова перст, зріти, уста – це … 

Як називаються слова, які вживають лише жителі певної місцевості?

Слова двигун, шприц, ноти, аспірин, квадрат – це … 

Вкажіть правильне визначення фразеологізмів

Вкажіть словосполучення, яке є фразеологізмом

Вкажіть фразеологізм, який є синонімом до фразеологізму кури не клюють:

Історизмами є слова рядка:

Вкажіть слово, яке з дієсловом накивати утворює фразеологізм

Вкажіть фразеологізм, джерелом якого є народна мова

Вкажіть фразеологізм, джерелом якого є мова людей певної професії

Вкажіть фразеологізм, джерелом якого є Біблія

Текст для контрольного читання мовчки

Увесь день і всю ніч Векша спав, мов убитий. Не чув, як пастух, що підібрав його непритомним учора, попоравши отару, ліг спати, коли той встав уранці. Прокинувся й не зрозумів одразу, де він. Виглянув надвір. Неподалік пасеться отара, старий із соколом на плечі порається поруч.

Закрапав дощик. Пастух, завернувши од лісу отару, заліз до Векші в курінь. Витяг з торби прісного коржа, кружало сиру. Розломивши коржа, простягнув половину Векші, спитав, усміхаючись:

- У неволі харчі, мабуть, кращі?

- Для мене гіркими були, - зітхнув Векша. – Найсмачніші – батькові-материні.

- Правду кажеш, - кивнув старий головою. – Свій чорний хліб ліпший за чужі пироги.

- Я от думав інколи, - розказував Векша, - якщо вже так судилося, забуду домівку, рідню. Житиму як прийдеться. А як ніч настане, така туга скімляча найде, ридма б ридав. Якби й рідні не було на Русі, і тоді б утік до неї. Не співали для мене в неволі пташки, квіти не квітли, зорі не світили… І чого воно так, що своя земля наймиліша?

- О-хо-хо! – зітхнув болгарин. - Кажуть-бо: по вітчизні й кості плачуть. Виглянь-бо, де вівці, а я повім тобі стару, може, казку, може, й бувальщину…

 Векша визирнув з куреня. Отара, збившись докупи, стояла під розлогим дубом. Круг неї тулилися змоклі пси.

- Так от слухай, - почав спроквола пастух. – Колись давно в якогось там князя було двоє синів. Коли князь постарів, то посадив на князівський стіл не старшого, як велося завжди. А молодшого сина. Кажуть, начебто він недолюблював старшого, тому так і вчинив.       

Це дуже образило старшого княжича, і він, проклявши рідню, втік до ворога, сусідського князя, поклавши собі ніколи більше не вертатися додому.

Там, на чужій землі, його добре прийняли, князь навіть дочку свою віддав за нього. Розкошує княжич, шана йому й повага.

Та минуло небагато часу, і почав він нудьгувати за рідною стороною. Сохнув, як стебло без води. Їсти не їв, пити не пив, жона-красуня стала йому не мила.

Бачить ту тугу його тесть, мужів наймудріших з усієї землі скликає, ради в них питає, які відігнати від княжича муки-страждання.

А в дрімучих лісах жив чудесник столітній, який на зіллі знався. Знайшли його княжі люди. І мовив князеві сивий, як голуб, дідуган:

- Є в мене зілля чудодійне, що долає лихоманку, перестріт, падоніг… Та всесильне воно лише проти поганої недуги. Якщо ж недуга не від злих духів або її зовсім нема, воно стає отрутою…

- Вари скоріше зілля! – звелів владар. – Не бачиш – княжич гине!

Скорився чудесник, зварив зілля і дав випити княжичеві. Та не встиг той чари від губ відняти, як струменівся нараз, мов гад його вжалив, впав у корчах на землю, а там і задубів.

Замовк пастух. Векша сидить – не ворухнеться.

- А ти кажеш – забути свою сторону, - обізвався старий. – Добрий син ніколи не забуде вітчизну, і сили в світі такої немає, щоб вона зборола в ньому тугу-нудьгу. Мовиться ж: розлучений з любкою плаче сім літ, розлучений з батьківщиною плаче все життя. Краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині, бо чужий вогонь холодніший за кригу… (За Б. Комаром; 480 сл.)

Втікача Векшу пастух підібрав:

варіанти відповідей

Пастух поклав Векшу відпочивати у

Найсмачнішими харчами Векша вважав:

Вираз: краще бути жебраком удома, ніж царем на чужині є

Значення слова кудесник таке:

Княжий син покинув батьківщину, тому що

Сохнув, як стебло без води. Що означає фразеологізм?

Пастух пригостив утікача:

Старий пастух розповів утікачеві: