Діагностична робота

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

Будь сміливим не язиком а ділом.

То зоря згасає то меркне місяць у чорній млі.

Чорна качка тримається на воді розпластавшись.

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, виконав вправи.

Весна це період чудових свят та канікул.

Зелені, червоні, сині, рожеві ліхтарики замерехтіли у нічному парку.

Дерева, кущі, птахи усе завмерло навколо.

До тебе Україно струна моя перша озветься.

Микито знов мою пораду ти забув?

До тебе мій юний друже приходять усе нові й нові книжки.

Пригадайте мамо те прощання край воріт.

З дерева все здається далеким.

У народі кажуть що життя прожити – не поле перейти.

За допомогою книжок кажуть ми поповнюємо свої знання.

Нам здається, що сьогодні буде дощ.

Пливе над світом осінь і мокре листя падає під ноги.

Слово людину рятує і нищить її.

Сонце заходило і накладало ніжні сліди на берег.

Зривалися в небо ластівки і різко падали вниз.

«Прийди подивитися на мої малюнки»: попросив Юрчик.

У сестриці брат питає: «Куди хмарка відлітає?» 

Гриць подумав: «Отут і відпочину.»

«Зливо, йди в степи»! – кричу я.

Дійсно, добре сміється той, хто сміється останній.

Спиніться зорі, на хвилинку.

Морозний сніг, здається, падає на серце прямо.

Затремтіло листя, струсило з себе дощ самоцвітів.

Микола, гірчиця, лівша, поле

невдаха, молодь, радість, Ілля

абрикос, озеро, знання, Петро

кошеня, дівча, ім'я, лінія

(не)гайний дзвінок;  (не)висока дівчина 

(не)радісний, а сумний; (не)говіркий учень

(не)високі дерева; розмова (не)проста

(не)похитний погляд; (не)далекий шлях, а близький

подвоїти, десятий, дванадцять, п'ятеро

три, двадцятка, другий, обидва

трійка, двісті, одна третя, двоє

п’ять, двадцятеро, двісті, шостий

4

5

6

7

підметом

присудком

додатком

не є членом речення