Діагностична робота "Звертання, вставні слова, складне сполучникове і безсполучникове речення"

Де ти взяла звичку читати лежачи?

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Мушу я з тобою розстатися надовго.

Ой у полі три криниченьки, любив козак три дівчиноньки.

Дорогий друже! Довго ти чекав мого листа.  

Ой не сійтесь, сніги. 

Почекай-но, дівчино ще й для тебе троянди весни розцвітуть. 

Як хороше жити, мій друже, мій брате!

Земля не може жити без сонця.

Всяке трапитись може на довгім віку.

 Чи замалу чи може завелику одежу матимуть думки мої?  

Мій тато може все.

Голуб видно втихомирився й заснув.

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву. 

 Мої друзі кажуть багато гарних слів.  

Там кажуть з гір усю країну видно.

Здається вічністю буття маленька мить, перед якою навіть смерть безсила. 

 Мені осіння ніч короткою здається. 

Морозний сніг, блискучий та легкий, здається падає на серце прямо.

Здавалось, що літаки ідуть зовсім беззвучно.

 І ось, нарешті, вершина.

 На жаль, чудес на світі не буває.

Не можна, кажуть, людині помолодшати, а подобрішати завжди можна.

А за дверима така ніч і, мабуть, зоряна.

На жаль, у мене немає знайомих у Кишиневі.

 І того, можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ.

Отже, не пускайте слів попереду думки.

Певності, звичайно, не було

Понеси мене на крилах радосте моя (В.Симоненко).  

Рідна мово без тебе ніхто я мов підрізаний вітром листок (П.Перебийніс).

  Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора (Д.Луценко)

  Старі дуби спасибі вам за осінь (Л.Костенко).

Ти, мій хлопче українець!

Не хили, ти, голі віти саде мій!

 Ти не висни, чорна хмаро, над смерекою.

Повій вітре, на Вкраїну!

Краю мій, люблю твої тополі.

  Шануй, юначе, батьківські шляхи!

Калино, калино, квітуй у долині!

  А ти ж куди мандруєш?

Безсмертя прагнуть душі молодії!  

Цар Соломон уславився своєю мудрістю.

Тільки рідним словом ти проговориш до серця.  

Одягніть вишиванку мої доне і сину щоб красою зігріти нашу рідну країну.

виступають підметом

виступають означенням

 не виступають членами речення  

виступають присудком

не є членами речення

виступають підметами

виступають присудками

можуть бути другорядним членом речення

до речі, без сумніву, на мій погляд

нібито, по-перше, на радість

 навіть, на жаль, між нами кажучи

 начебто, наприклад, уявіть собі

 Того дня на дорогах, як навмисне, були затори.

Тепер ти, очевидно, можеш передумати їхати.

  .

Може, у вас знайдеться цікава книжка для мене?

Таким чином, культорологія пов"язана з багатьма науками

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар).  

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко).  

Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім'я мого рідно­го міста (О. Гончар). 

 І ось, нарешті, вершина (О. Гончар).

Палає сонце у рясних заметах. 

 У хаті жила й господарювала Кармелева дружина. .

 Лис Микита вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю й ускочив у садок 

 Ліс стоїть мовчки, проте смереки шепочуть щось.

І шумить діброва і синіє шлях і дзвенить дніпрова хвиля у дротах.

Над головою нависло низьке сіре небо в якому виднівся голубий просвіт.

Сміється сонце з небозвода кудись хмарки на конях мчать. 

 Над берегами линуть і милують душу дивовижні мелодії.

Удар забувається, а слово пам'ятається.  

Мудрий не все скаже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Людина - коваль свого щастя. 

Книга, вчить, як на світі жить

Христинка взяла скакалку і почала стрибати.

Вона застрибала і на двох ногах, і на одній. 

Фея тричі сплеснула в долоні, і з неба почали сипатись барвисті самоцвіти.

  Дівчина стрибала і весело сміялась.

У повітрі дощ, і гречка пахне тепло.

 Мозок мій світліє, і душа ніжною стає.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави.

 Я не вірю словоблудам, і їхня суть мені чужа

Кругом по полю блищать усякі іскорки і жовті і сині і зелені.   . 

Мені приснились ночі солов’їні дівочі співи пахощі левад.  

Дрімає сад і гостро пахне м’ята.

 Співають дзвінко сонячного дня птахи і листя вітер і хмарини

За сонцем хмаронька пливе, широкі пола розстилає (Т.Шавченко)

  По діброві вітир віє, гуляє по полю(Т.Шавченко)  

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг, а високо в небі літає самотній шуліка (Є.Гуцало)

Ще тримались по садках пізні сливи, надходила пора збору врожаю

дзвінко гули,тріпотіли невидимими крильми.

працюючи від ранку до вечора.

 джмелі та ще якісь дивні комашки. 

а вітер підганяв їх своїм легеньким подихом