Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова та сполучення слів. Складне речення.

За городом гладінню розлився ставок, за ставком верби похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним відблиском. 

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів. 

Вже почалось, мабуть, майбутнє.

Ти, як і Дніпро, оспіваний у піснях народних…

Мавко, ти з мене душу виймеш!

І вже не існувало для нього нічого, окрім озера, осики й хмелю. 

Відступати нам, по-перше, пізно, а, по-друге, немає підстав.

Ви, звичайно, знаєте мою сестру.

Отже, що тут багато говорити й сперечатися.

Кажуть, юність нерозсудлива й тривожна. 

все

брови

кучері

ніс

губи

коми

тире

двокрапка

крапка з комою

є

немає

двокрапка

тире

сполучниковий зв’язок

безсполучниковий зв'язок

Їдь до нас на дачу.

Ходиш на уколи до лікарні?

Сиди, дівчинко, й чекай!.

Скільки коштує твій кролик?

Мама хвилювалася разом зі мною.

Спинися на хвильку, до тебе є справа.

Я чекатиму, мамо!

Ой, який кумедний песик!

Синичко, зроби так, щоб оця краса збереглася назавжди.

Допоможи мені , орле, вибратися звідтіля наверх.

Скільки мов на Землі

Тарасе що ж ти робиш?

Вік живи - вік учись.

Куди ти Васильку біжиш?

Стелися, доле, рушниками у цей святковий гарний час.

Нікому, солодкі мої, не дано пізнати до кінця істину.

На жаль, доню, ти тут не можеш командувати.

Нехай гнеться лоза, а ти, дубе, кріпись…

Нас не спинять ні холод , ні спека, ані куля , ні яд, ні багнет.

Спокійно розважливо тече розмова.

 Я візьму того смутку і горя важку половину у розтерзане, горде, нескорене серце моє.

Візьми чорнила і паперу та й напиши мені листа.

Пахне вітром і землею вогкий вітер-срібнокрил.

Ніколи не повертаються назад три речі час, слово, можливість.

У дружбі немає ні боржників, ні благодійників.

Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь.

Море грало, хвилювалося, а іноді ховалося за скелями.

Сонце світило весь день, ввечері сховалося, а вночі пішов дощ.

Я йду до школи, на вулиці холодно.

Настане літо, і сонцебуде дарувати квіткам аромат дива і щастя.

І дерева і кущі шумлять у лісі від вітру.

Осінь прийшла і холодом темним накрила місто вечірнє.

Холодно і я не хочу іти до школи.

Листя шумить на світанні і плаче стиха роса на ньому.