Діалог

А. Проводжає мати сина і шепоче: " Мужній будь!"

Б. А що сидиш тут, Устинко питає чи обідала ти?

В. " Хто дітей любить, той добрий чоловік"- казали колись моя бабуся.

Г. " Яка ти розкішна, земле - думала Маланка - Радісно прикрашати тебе зелом, заквітчати квітами"

А. Благословенна в болях ран степів широчина бездонна.

Б. Люблю я слухати у полі пісні дівочі на зорі.

В. Мене ліси здоров'ям напували, коли бродив у їхній гущині.

Г. Я довго слухала розмову чарівну ясного місяця і лагідної зорі.

висловлювання певної особи

це чуже мовлення, передане дослівно, без змін

приблизно передане висловлювання певної особи

зв’язне висловлювання однієї особи

різновид прямої мови, що передає розмову двох або кількох осіб

слова, які вказують, кому належить пряма мова

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

заключні слова кожного діалогу

слова одного з учасників діалогу

«Ласкавими словами й гадюк чарують», - каже одна українська приказка.

І тільки закінчилося це, як дівчата заспівали про зелену діброву, питаючи в неї: "Хто в тій діброві гуляє?" (В. Шевчук).

Я так завзято благаю слово: "Не мовчи! Бо краще вмерти, все сказавши, аніж мовчати, живучи" (Г. Чубач).

Мама попросила сина: "Допоможи мені з прибиранням.

- Привіт, сестричко!

- Привіт!

Діти попросили маму, щоб вона купила їм морозиво.

"Без труда нема добра",- вчить народне прислів'я.

Ярославна подумала «Ніщо так не красить людину, як натхнення».

І тихо-тихесенько я промовляла: Сон літньої ночі, мені тебе жаль.

Мудрець наполягав: «Краще слухати, ніж говорити».

А. Ввижалась юність безконечна, безмежна бачилась весна.

Б. Дощ ураз вимочує акуратно зачесане волосся і курточку.

В. Парк прикрашали статуї, фонтани, альтанки.

Г. Данило кличе за собою малого песика Кузьму.

А. Червонобоким яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий.

Б. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

В. Прийми ж цей спів, хоч тугою повитий, та повний; хоч гіркий, та вільний...

Г. Де ти взяла звичку читати лежачи?