Дієприкметник

самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета, граматично виявлену в категоріях роду, числа і відмінка та відповідає на питання який? яка? яке? які?

форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які? 

самостійна частина мови, що вказує на дію або стан предмета і відповідає на питання «що робити?», «що зробити?»

невідмінювана форма дієслова, яка, пояснюючи присудок, називає додаткову дію і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

ходячий, звірячий, сплячий, співаючий

написаною, мамою, розказаною, читаючий

співаючий, граюча, посивілий, люблячий

ходячи, розповідаючи, співаючий, люблячий

особовим і безособовим

майбутнім і минулим

активним і простим

активним і пасивним

активний і пасивний

доконаний і недоконаний

минулий і майбутній

активний і минулий

число

рід

відмінок

відміна

час

стан

іменника, прикметника

іменника, дієслова

прикметника, дієслова

прикметника, числівника

Закохана співала про любов.

Закохана дівчина співала про любов.

Вона була закохана, ніжна, щаслива.

Маша, закохана в Олексія, часто писала йому про свої почуття.

розмальована, сивіючий, мрійлива

піднесене, проговорена, причесане

сивіючий, колючий, несуща

слухаючий, співаючий, розбитий

-уч-/-юч-, -ач-/-яч- 

-уч-/-ючи-, -ачи-/-яч- 

-ши-/-вши-, -ач-/-яч- 

-уча-/-юча-, -ача-/-яча- 

на вічному, на вічнім, на вічній

на вічному, вічним, на вічних

на вічній, на вічнім, вічними

вічної, на вічному, на вічнім