Дієприкметник

За значенням дієприкметники поділяються на дві групи: активні й пасивні.

Дієприкметники не змінюються за родами, числами і відмінками.

Дієприкметники не мають ознаки виду і часу.

Дієприкметник - це не самостійна частина мови, а самостійна форма дієслова.

Конфліктна ситуація

Синій від морозу

Освітлена вулиця

Заклопотана господиня

Названій - жін.рід, однина, Д.в.

Змореному - чол.рід, однина, М.в.

Підкреслені - сер.рід, множина, Н.в.

На опустілому - чол.рід, однина, М.в.

Початкуючі поети

Стомившийся за день

Цілюща рослина

Дозрівші яблука

Співала земля, скупана в безмежжі трав...

Біліли кущі акації, простягаючись до самої школи.

Ми розмістилися на добре вимощеному возі свіжою травою.

Хлібороби оглядали поля, умиті дощем.

Удалині бовваніє ліс оповитий морозяним серпанком.

Синіють покриті вічним снігом гори.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.

Дрімають степові трави запорошені пилом.

Степ оповитий тишею дихав пахощами росяних трав.

Хліба змиті дощем яскраво зеленіли.

Непорушно стоять дерева рясно вкриті краплистою росою.

Замурзаний медом онучок вигойдувався на міцних дідових руках.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібний пилом.

Повитий туманом острів пливе в морі.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев...

Сірі султани пилюки звихреної конем осідали на скошеній стерні.

У заволоченому хмарами небі не вгледіти жодної зірки.

Теплом дихала настояна на травах та квітках земля.

Підхоплена хвилями шлюпка вилетіла вморе.

Окутані садками та левадами біленькі хатки розбіглися по пагорбку.

Море мовчало зовсім приспане тихою ласкою ночі.

Тремтячими від хвилювання руками Тарас розгорнув папір.

А) підметом.

Б) означенням.

В) додатком.

Г) обставиною.

А) родами, числами і відмінками;

Б) часами і дієвідмінами;

В) родами та числами;

Г) відмінками та числами.

А) упіймати - упійманий;

Б) одягнути - одягнувший;

В) сидіти - сидівший;

Г) закрити - закривший;

Городи давно скопані. 

Гори укриті лісом.

Рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні.

Двері в хату були зачинені.

Мені подарували вишиту гладдю сорочку.

Уроки в мене давно зроблені.

 Ми йшли широкою, вимощеною бруківкою вулицею. 

На галявинці лежать забуті дітлахами іграшки. 

З дверей виткнулось спершу відро, до половини наповнене водою, далі русява голівка дівчинки, нахилена набік до відра, а далі права рука, піднята трохи догори. 

Сидів я на дубовій колоді на сволок зрізаній, і дивився на небо.

Десь далеко на морі, оповитому темрявою світив вогниками пароплав.

За щедрівку ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді, і висипав його хлопцям у торбу.

Початкуючі поети

Стомившийся за день

Цілюща рослина

Дозрівші яблука

А) присудок та обставина;     

Б) обставина та додаток;

В) означення та присудка; 

Г) означення та підмет.

А зібраний урожай, написаний лист, виконане завдання

Б пожовкле листя, засіяні лани, вимитий посуд;

В дозрілі овочі, завмираючі звуки, чаруюча ніч

А Цвітуть і полощуться повні півонії, вітри засинають на стомлених вікнах.

Б Мої суцвіття, биті холодами, ви добру зяв’язь все-таки дали.

В Святилася, сповита у віки, земля батьків, кохана Буковина.

Г Як свічка, тане наш згорілий час.