Дієприкметник

Краси земної зміст у слові був розкритий.

У книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі і мислі.

Звиклий до гармат кінь не злякається барабанів.

Любо на Андріївському узвозі серед вируючого натовпу!

Світ здається повним хвилюючих обіцянок.

Сонце вставало й оглядало світ палаючим оком.

Машина обережно загальмувала на відстані простягнутої руки.

У закучерявлену мідь дубів украпляється золото передвечір’я.

Прийшла зима снігами вбрана.

Стоять налиті сонцем дні.

Місяць тихо озирає землю стомлену сном.

У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

Шматок чорного хліба зароблений працею смачніший од м’якої булки.

У коня, купленого за огірковою ціною, і доля огіркова.

Позиченими в сусіда зубами кістки не розгризеш.

Наука — то криниця, викопана голкою. 

Марно втраченого дня не повернеш.

І тисяча мудреців не дістане камінь кинутий у криницю.

Насильно розкрита троянда втрачає аромат. 

Нажита трудом копійка збережеться довше легкого карбованця.

На землю по зоряних сходах задуманий вечір зійшов.

Он сивими туманами димлять розбуджені карпатські полонини.

Не ломися в чужі хай і розчинені двері! 

У рідний край грозою вмитий ведуть усі шляхи на світі 

І стоїть на порозі усміхнена мати.

За столом я знову бачу схилене обличчя мами.

І доброта, і теплота поєднані у серці тому.

Над умитим садом стоїть туман.

Омріяне щастя лежить не в скрині, а в серці .

Під господаревим оком і кінь товстішає.

Стежку в поле листям замело.

Над головою клубочилися важкі сірі хмари.

зів"ялий, лежачий, сумуючий

використаний, синіючий, фарбований

дозріле, политі, освітлені

зажурений, битий, лежачий

Ще спить земля засипана снігами

Засипана снігами спить земля

Снігами спить земля засипана

Снігами засипана спить земля

висохла білизна

побілівший листок

загубившийся собака

згорнутий папір

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Серпанками прикрита, глуха солов’я срібна ніч.

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Тебе у далеч владно закликає напоєна надіями пітьма.