Дієприкметник (Ічастина)

особлива форма дієслова

особлива форма прикметника

самостійна частина мови

спосіб, час, вид

рід, перехідність, дієвідміну

вид, час, може мати залежні слова

паруючий, простелений, доспілий, задуманий

відсунутий, ненависний, звичайний, покинутий

розмитий, полум’яний, розбуджений, журавлиний

У душі – Карпати, синявою вкриті.

Дивиться місяць у відчинене вікно.

Часом темнішало від швидко літаючих хмар

Нічого в світі немає кращого за м’яку весняну землю,достигле осіннє небо і яснооких дітей з батьками.

Місяцем просвічене вікно будило нас.

Трава прив’яла, заквітчана, пахуча.

Ніч, осяяна цвітом яблуні затуманена, мов роса.

Біля хати сторожею стояли височенні мальви, обнизані ґудзиками насіння.

Здобутий працею камінь м’якший від дарованого бублика.

Наука – то криниця, викопана голкою.

Сухими руками кобзар перебирав струни почорнілого від давності кобзи.

А я іду у морі ліхтарів, закоханий в безсмертну Україну.                            

Шкільний сад стояв ліловий від розквітлого бузку.

Тремтяче повітря було наповнене пахощами гречки.

Ще зорі поморгують у блідніючому небі.

З пониклою головою прислухалася Маланка до звуків затихаючої музики.

Біля хати сіріли скопані грядки.

Усе навколо затихло під владою чаруючої ночі.

На заході сонце зводило свої величезні сяючі будови.

Понад синіючим долом мерехтіли хвилі розігрітого повітря.

Двері в хату були зачинені. 

Рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні.

Городи давно скопані.

Гори укриті лісом.

А в долині тихий потічок ледве-ледве дзюрчить, оточений вербами та калиною.

Жили дозорці в халабудці, обкладеній сіном.

Червоніють яблука, налиті сонцем.

Укріплення складалось із кількох рядів зсунутих і скріплених між собою возів.

Ще спить земля укутана снігами (Д. Луценко).

Стоїть налитий синню день (М. Палієнко).

Мені ще й досі сниться берег залитий сонячним огнем (В. Сосюра).

Чудово блищало небо засіяне зорями (І. Нечуй-Левицький).