Дієприкметник (узагальнення)

Дієприкметник - це самостійна частина мови, яка поєднує ознаки дієслова й прикметника.

Дієприкметник - це особлива форма дієслова.

.Дієприкметник - це особлива форма дієслова,що поєднує ознаки дієслова і прикметника

- уч-, - юч-, - ач-, - яч-,

- ськ-,-зьк-, - цьк-

- т-, - ен -, - єн- , - н -

а) збираючий, бачений, бувалий;

б) виконуючий, змоклий, пожовклий;

в) даруючий, бажаючий, зварений.

звірений, стертий

битий, об’їжджений

спроектований, митий

бажаний, зблідлий

зів'ялий, посаджений, наляканий

правлячий, схвалений, навіяний

прочитаний, списаний, вишитий

пануючий, одягнений, стомлений

несказа..ий, збудова..ий, невблага..ий;  

загоє..ий, присвоє..ий, запряже..ий;

доведе..ий, нездола..ий, не збагне..ий.

Здрастуй, сонячний килиме ще не скошених трав!   

Бачу вже їх (гори) не забиті снігами, а зелені, пишні. 

Її маленька постать, облита м,якою зеленуватою                 

   тінню акацій, була  надзвичайно граціозна.        

Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена.

Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний.

Тебе у далеч владно закликає напоєна надіями весна.

посаджений у затінку

виготовлений із глини

одягнувший вишиванку

продуманий детально

народжений, чаруючий

лежачий, поораний

вимитий, темніючий

сяючий, зблідлий

збитий, спітнілий

розсипаний, іонізуючий

написаний, засвоєний

прочитаний, пригнічений

2

3

5

4

1