Дієприкметник як особлива форма дієслова. Дієприкметниковий зворот.

Дію або стан предмета.

Дію або стан безвідносно до її виконавця.

Ознаку предмета за дією або станом.

Додаткову дію або стан.

Опалий лист, розбита ваза.

Мерзлий корінь, зрубана ялинка.

Лежачий камінь, вишитий рушник.

Згасаюче світло, в'януча трава.

Атакуючий загін, розв'язана задача.

Виконана вправа, посаджені квіти.

Опале листя, посаджений сад.

Палаючий обрій, розбита чашка.

Підметом.

Присудком.

Означенням.

Обставиною.

Дієприкметник разом із залежними словами.

Дієприкметник без залежних слів.

Одиничний дієприкметник.

Дієприкметник разом із дієприслівником.

Головним словом.

Другорядним словом.

Залежним словом.

Означуваним словом.

Одним членом речення.

Різними членами речення.

Не є членом речення.

Тільки додатком.

Комами.

Беруть у лапки.

Не виділяють зовсім.

Виділяють інтонацією.

Викупаний.

Сонцем.

Він.

Не треба ставити кому.

Викупаний.

Сонцем.

Колос.

Не треба ставити кому.

Мені.

Вишите.

Сниться.

Небо.

Налякані грозою птахи кружляли над гніздами.

Лежала скошена косою, трава.

Синіють, гори покриті вічним снігом.

Каштани, розбуджені весною, нагадують свічки.