Дієприкметниковий зворот

посивілий, пожовклий, веселий

нідібраний, кволий, зібраний

просмажений, закосичений, написаний 

Денис, узутий у гумові чоботи, скочив у воду й потяг човен за ланцюг.

Уся вулиця була заповнена запахом печеного хліба.

Над містом слався ядучий дим від пожежі, стовпом стояла курява від вибухів бомб.

В осіннім небі журавлі курличуть, і голос їхній ледве чуть з імли.

Над сонним селом високо вгорі розкинувся зоряний намет загадкового неба.

На полонині пахло охолодженою за ніч травою.

День стоїть налитий синню.

Ще спить земля укутана снігами.

Укутана снігами земля ще спить

виражає ознаку предмета;

означає дію або стан предмета;

вказує на додаткову дію.

виражає ознаку предмета за дією;

Легенький вітерець колише мальовані квіти.

Промінчики сонячні грали на грані золоченій книг.

Вихитуються човни, скарбом дорогим навантажені.

Не малюй мені сонця, як вистиглий овоч.

Вишита сорочка нагадувала Надії про її люблячу маму.

Слово передане від батька до сина летітиме крізь бурі і дощі.

Із жалем за втраченим літом обірване листя летить.

Утомлена  бабуся розповідала різні історії своїм онукам.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.

Дрімають степові трави запорошені пилом.

Синіють покриті вічним снігом гори.

Удалині бовваніє ліс оповитий морозяним серпанком.

Залитий сонцем степ розкинувся перед нами.

Повитий туманом острів пливе в морі.

Застигли в мовчанні обважнілі від снігу сосни.

Через вікно зазирнув клапоть неба присипаний срібним пилом.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь, рясно вкриті краплистою росою.

Через двадцять років після смерті Т.Шевченка музей, створений на Чернечій горі, гостинно відчинив двері для перших відвідувачів.

Гаряче пахнуть, насичені сонцем трави.

Солодко пахло, втоптаним у землю, набубнявілим житом.

Осріблені місяцем гори, здаються казковими.

Повітря, насичене густим ароматом, заповнило кімнату.

Вишитий майстринею рушник приковував погляд.

Одягнена у весільний одяг, вона ніби не йшла, а пливла над землею.

Оточене густими кущами озеро, було не широке, а довге.

  Оточене густими кущами, озеро було не широке, а довге.

Оточене густими кущами озеро було не широке, а довге.

Оточене густими кущами озеро було не широке а довге.

Основна обрядова їжа – вареники з сиром присмачені маслом чи сметаною.

На великому камені, порослому мохом безліч крилатих мурашок.

У три ряди сидять за довгими веслами невільники прикуті до лав ланцюгами.

За щедрівку ґазда виносив пригорщу вівса, намоченого у воді.

Вона занурена у спогади сиділа мовчки.

Вона, занурена у спогади, сиділа мовчки.

Вона занурена у спогади, сиділа мовчки.

Вона, занурена у спогади сиділа мовчки.

Через вікно в очі зазирнув клапоть неба присипаний срібним теплом.

Холодний дощ перемішаний з мокрим снігом, заступив ясні обрії .

Тихо дрімала земля, встелена осіннім листям.

Колос викупаний сонцем, вклоняється мені .

Вражають красою дерева оздоблені інеєм.

Оздоблені інеєм дерева вражають красою.

Оздоблені інеєм вражають красою дерева .

Оздоблені інеєм сріблясті дерева вражають красою.

Розірвана навпіл книга була мені потрібна.

Простелена на столі дивним малюнком привертала до себе увагу скатертина.

Засмаглий на сонці він стояв і думав над її словами.

Розбиті Сонею окуляри лежали на підлозі.

Обмілілі худорляві кущі гойдались під вітром.

За лісом починалась село розкидане в горах та глибоких ярах.

За одного битого двох небитих дають.

Жовтіла на нескошених полях стерня.

Копійка нажита трудом збережеться довше легкого карбованця.

Копійка, нажита трудом збережеться довше легкого карбованця.

Копійка, нажита трудом, збережеться довше легкого карбованця.

Копійка нажита трудом, збережеться довше легкого карбованця.

дієприкметниковий зворот — це група слів, до складу яких входить дієприкметник;

дієприкметниковий зворот — це кілька слів із дієприкметником, які стоять після означуваного слова;

дієприкметниковий зворот — це дієприкметник із залежними від нього словами;

дієприкметниковий зворот — це поширене означення, яке залежить від іменника.  

Оповитий тишею степ дихав пахощами.

Скошена запашна трава сохла під сонцем.

Теплий квітневий вечір стояв над селом

Обімлілі голі кущі гойдалися під вітром.

Оглушений шумом він похилив голову.

Непорушно стоять дерева загорнені в сутінь.

Змокле під дощем жовте листя навівало сум.

Стомлена довгою дорогою дівчинка швидко заснула.