Дієприслівниковий зворот

Осіннє небо обвалюється на степи важкою чорною мрякою.

Місяць хоче, мабуть, погрітись у теплій хаті.

На степовому крайнебі, низом виринаючи з імли, де-не-де біліють хмари.

Стебельце сіна рівно бринить, торкнуте нічним вітерцем.

Серед води бродить, розгулюючи на мілкому, усяка озерна дрібнота.

Давні могили-кургани, розкидані серед степового роздолля, ніби тануть.

Темна хмара озвалася громом гучним, освітилась огнем блискавиці.

Україно, ти моя молитва, ти моя розпука вікова.

Засвітилось над островом небо, рясно всіяне зорями.

У високості в’юнилися білі нитки, підіймаючись у потоках повітря.

Спи, грабіжнику мій кирпатий, сумнів диханням розігрій.

Пахло розпареною багаттям землею й гострим вечоровим приморозком.

На схилах гір, поритих донизу яругами, виділяється сірий мур.

Блискавка розгорялася, жевріла, ставала сліпучо-білою.

Вітай мене, тиха колиско задуми, прийми мою тугу.

Навколо, вигріваючись на сонці, спочивають старі гори.

Вітер, сивіючи в лузі, гривою буйною грає.

Грім упадає, ударяючи глухо.

І досі ще тремтить душа, чекаючи чогось таємного.

Помираючи, лілеї клонять до теплої води голівки в’ялі. 

Тепер співаючи дівчата тією стежкою крокують на спільну працю.

Щулячись никла біда.

Гай лежав розпластавшись.

Спочиваючи бійці славну пісню співають.

Ідуть зірки в піке і зависають ідучи.

Спілкуючись люди збагачуються.

Дівчина прощаючись посміхнулася.

Зима скрадаючись повіяла крилом.

Теплий вітер цілує каштани колишучи віти смутні.

Батько з дитинства забороняв сину сидіти склавши руки.

Зоря вклоняючись небу падала в очерет.

Снить врожаями нива осіння тополями черпнувши блакить.

Умившись, у гірському потоці простягшись у пахучій долині, під голову гору поклавши, спочину в краю буковинськім.

Умившись у гірському потоці, простягшись у пахучій долині, під голову гору, поклавши, спочину в краю буковинськім.

Умившись у гірському потоці, простягшись у пахучій долині, під голову гору поклавши, спочину в краю буковинськім.

Умившись у гірському потоці, простягшись у пахучій долині, під голову гору поклавши спочину в краю буковинськім.

Чіпляючись, за приполи хмари грім, бухикаючи, так і зависав між небом і землею.

Чіпляючись за приполи хмари, грім, бухикаючи, так і зависав між небом і землею.

Чіпляючись за приполи хмари, грім бухикаючи, так і зависав між небом і землею.

Чіпляючись за приполи хмари, грім, бухикаючи так і зависав, між небом і землею.

Степ, струснувши із себе росу горить жовто-зеленим кольором.

Добре нам заблудитись за руки узявшись.

А вже хмара низом стелиться, досягаючи лісу крилами.

Хвиля котиться та грає, співаючи пісню дзвінку.

Повстають проти снігу дуби присягаючись сонцю та літу.

Верби дивляться в ріку до хвиль прижовклі випроставши руки.

Сусідка при зустрічі починала говорити не переводячи духу.

І скинувши останнє кімоно кривавилась шипшина в харакірі.