Дієслово.Дієприкметник

Пожовкле листя безшумно кружляє за вікном.

.

За один рідний звук ладен буваєш заплатити роком життя.

Вечірнє повітря напоєне запахом скошених трав.

Синіють покриті вічним снігом високі гори.

2

3

5

4

1

Сідав би ти вже, сину, за уроки. 

Слухати мою команду!

Уміймо вибачати ворогам нашим.

 Після уроків забіжиш обов`язково до бібліотеки.

поважати, здобувати, сидіти

стояти, радіти, говорити

 бігти, читати, сміятися

 боротися, ревіти, думати

Здалека побачили покинуте вогнище.   

По розмитій дорозі їхали повільно.

 На все село виблискували пофарбовані ворота.

Підійшли до поваленої вітром верби

До вечора залишився один (не)розвантажений фургон.  

У садку буяла ніким (не)скошена трава.

(Не)достиглі ягоди так і залишилися лежати на столі.

(Не)написані книги ще чекають на своїх авторів.

біжучий хлопчина, посивіле волосся

 протікаюча бочка, в`януча квітка

 виконуючі завдання учні, розквітлі дерева

 засохлий бутерброд, прив`яле гудиння.

Пішла по селу добувати киселю.

  Добром добро згадують.

 З двох бід вибирай меншу.

Дівчата стоять і розмовляють.

Вересень м"який повільно йде по травах полум"яних 

Скульптор зачаровано дивився на далечінь .

Скільки складено пісень, легенд...

  Багато ворогів полягло на твоїх валах, під кріпосними стінами твоїми.

 завмираючий звук

 гарцюючий вершник

 посивілий чоловік

 закінчивший школу

Дружно спаяний нарід дуже схожий на граніт.

Бриніла тиша , плетена зірками.

І дихає на мене давниною, огорнений легендами, курган.

На дверях висів посріблений великими краплями щит.

Ранок народжується в рясному щебеті, вібруючому шумі крил птаства.

А притомлений день примостився спочить.

А за Дніпром пов’ялі трави і верби хиляться сумні .

Земля на подвір’ї встелена густим споришем.