Ділова риторика. Види ділового спілкування

Наука про мистецтво переконання в професійній діяльності.

Здатність швидко приймати рішення.

 Техніка організації часу.

 Метод управління персоналом.

 Розвага слухачів.

Ефективна комунікація для досягнення цілей.

 Формування дружніх відносин.

Демонстрація ерудиції.

 Публічні виступи, етика спілкування, техніка переконання.

Конфліктологія та менеджмент.

 Маркетинг і реклама.

 Управління фінансами.

Використання емоцій у комунікації.

Переконання, мотивація, інформування.

Провокація конфліктів для досягнення мети.

Розвага аудиторії.

 Неформальність і гнучкість.

Емоційність і багатослівність.

Лаконічність, чіткість, професійна лексика.

 Спонтанність і суб’єктивність.

Завжди говорити більше, ніж співрозмовник.

Використовувати професійну лексику та дотримуватися структури повідомлення.

Уникати конкретики.

Демонструвати перевагу над співрозмовником.

Листування.

Звіти.

Наради.

Документація.

Наради.

Телефонні розмови.

Електронна пошта, відеоконференції.

Публічні виступи.

Презентації.

Контракти, звіти, офіційні листи.

Відеодзвінки.

Особисті бесіди.

Використання міміки, жестів, дрес-коду.

Використання професійної термінології.

Проведення переговорів.

Використання електронних засобів комунікації.

Усне.

Письмове.

Електронне.

Невербальне.

Уникнення конфліктів за будь-яку ціну.

Визнання права кожного на власну думку.

Демонстрацію власної переваги.

Підпорядкування одного учасника іншому.

Пошук компромісів і вирішення проблем.

Використання емоційного тиску.

Ігнорування думки співрозмовника.

Жорстке відстоювання власної позиції.

Використання маніпуляцій для досягнення мети.

Повага до співрозмовника, дотримання норм моралі.

Уникнення відповіді на складні запитання.

Публічної критики опонента.

Емоційність

Активне слухання.

Невербальна мова.

Конфліктність.

Труднощі у швидкому реагуванні.

Ризик непорозуміння або втрати частини інформації.

Відсутність емоційності.

Висока вартість.

Швидкість реагування.

Емоційність.

Архівність і точність.

Необмежений час відповіді.

Відсутність необхідності враховувати культурні відмінності.

Використання адаптованих методів спілкування.

Переважання усного спілкування.

Використання тільки рідної мови.

Переважання власної думки.

Уважне ставлення до слів співрозмовника, уточнення й реакція.

Ігнорування деталей.

Зосередження на власній відповіді.

Офіційні листи.

Жести, міміка, дрес-код.

Електронна пошта.

Телефонні розмови