Дисидентський рух

Л. Костенко

 В.Чорновіл

 Л.Лукяненко

 І. Світличний

1976 р.

1977 р.

1978 р.

 1965 р.

М. Руденко

 І.Кандиба

В.Чорновіл

 В. Стус

обмеження функцій і компетенції каральних органів (КДБ і МВД)

посилення партійного контролю над творчою інтелігенцією

зародження робітничого руху і розгортання масових страйків

 внесення до Конституції СРСР та УРСР статей про громадянські права і свободи

домінування релігійної течії, її зовнішня підтримка

координація масових антиурядових акцій із московськими групами

 мирний, ненасильницький характер боротьби

поширення руху лише в західних областях України

домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси

домагатися, щоб на міжнародних нарадах із питань безпеки та співробітництва в Європі Україна була представлена окремою делегацією

ознайомити широкі кола української громадськості і світову громадськість з фактами порушення прав людини в Україні

провести в УРСР альтернативні вибори до Верховної Ради

добиватися ліквідації системи ГУЛАГу та реабілітації незаконно засуджених

домагатися припинення втручання у внутрішні справи соціалістичних країн Східної Європи

 домагатися внесення до Конституцій СРСР та УРСР положень про свободу слова, друку, віросповідання, мітингів, зборів

інтервенцією радянських військ до Афганістану

проведенням Наради з безпеки та співробітництва в Європі

подіями «Празької весни»

ухваленням ООН Загальної Декларації прав людини

«...про порушення свободи слова, судові і позасудові репресії в Україні, становище українських політв’язнів у тюрмах і таборах...»

«...про боротьбу народів за свою свободу, духовне та соціальне розкріпачення, роль СРСР у зміцненні миру у всьому світі...»

 «про проблеми та досягнення передової української радянської науки, її роль у піднесенні розвитку народного господарства республіки...»

«...про здобутки й перспективи радянської економіки, роль Комуністичної партії Радянського Союзу в покращенні добробуту радянських людей...»

 І.Світличний

В.Симоненко

 І.Драч

В.Стус

регулярні виїзди за кордон

 підготовка до збройного повстання

масові акції громадської непокори

 постійні переслідування з боку владних структур

 критика недоліків радянської системи

 відстоювання прав людини

депутатська недоторканість

видання самвидаву

вивішування синьо-жовтих прапорів

страйки на підприємствах

масові кампанії громадської непокори

 написання протестних листів

  самоспалення

 індивідуальний терор проти представників влади

П. Григоренко

В. Стус

В. Чорновіл

Г. І. Дзюба

діяльність дисидентів була дискредитована зв’язками з іноземними розвідувальними службами

 створення системи ГУЛАГу

оперативність і жорстокість каральних органів

їхні ідеї були неактуальними й несвоєчасними

перехід дисидентів до терористичних методів боротьби

нечисленність дисидентів, відсутність підтримки їх діяльності з боку населення

відсутність належної організованості, підпільної мережі

АГБВ

ГБВА

БВГА

 БГАВ

подіями в Чехословаччині, які отримали назву «Празька весна»

підписанням СРСР Гельсінського заключного акта

інтервенцією СРСР в Афганістан та згортанням міжнародної політики «розрядки»

 придушення революції в Угорщині

 збройний опір окупаційній радянській системі.

невелика кількість об’єднаних в окремі організації протестувальників проти політики порушення національних, громадянських прав і релігійної свободи.

змовницькі групи, які чинили опір політиці русифікації в Україні.

широкий суспільний рух за самостійність України.

 брак організованості, відсутність активних зв’язків з масами, відповідної тактики і методів боротьби, постійні репресії з боку влади.

відсутність чіткої тактики, належної організованості, залучення до руху релігійних дисидентів, непопулярних серед атеїстичної більшості, активна репресивна каральна машина.

відсутність чіткої політичної програми, тактики, організації, залучення до руху кримських татар, що викликало незадоволення широких народних мас.

неналежна організація, відсутність зв’язків з дисидентами інших республік, програма не містила соціальних вимог, а робітники і селяни не цікавилися національним питанням, методи терору.

 В. Стус

В. Ромашок

В. Марченко

 М. Руденко