Домедична допомога в умовах бою (Підсумковий тест).

Медичний стандарт, розроблений для надання першої медичної.

Медичний стандарт, розроблений для надання першої медичної допомоги в медичних закладах.

Медичний стандарт, розроблений для надання першої медичної допомоги після евакуації.

Медичний стандарт, розроблений для надання першої медичної допомоги на полі бою.

Встановіть периметр безпеки відповідно до стандартних операційних процедур та/або бойової підготовки та зберігайте готовність до бою.

Відсортуйте поранених згідно з їх станом. У постраждалих із порушеною свідомістю необхідно негайно вилучити зброю та засоби зв’язку.

Огляньте та проведіть лікувальні втручання відповідно до послідовності MARCH PAWS.

Спілкуйтеся із пораненими. Задокументуйте результати.  Підготуйтеся до евакуації.

Евакуація потерпілого.

Зменшення Смертності. Швидке реагування на критичні стани.

Покращення якості життя поранених. Зменшення травматичних ускладнень.

Використовувати аптечку IFAK.

Забезпечення Безпеки Медичних Працівників. Захист медиків.

Оптимізація Медичної Допомоги на Полі Боєв. Ефективна координація.

Вдосконалення Навчання і Тренувань. Розробка навчальних програм.

Зупинки кровотечі — за допомогою турнікета, гемостатичних засобів та компресійних пов’язок.

Забезпечення прохідності дихальних шляхів — використовуючи назофарингеальну трубку для попередження задухи.

Надання допомоги при грудних ранах — з допомогою оклюзійних пов’язок для герметизації грудної клітки.

Профілактики інфекцій — за допомогою стерильних рукавичок і перев'язувальних матеріалів.

Ліки для знеболювання живота.

Масивний крововилив – це велика крововтрата, яка може призвести до смерті протягом декількох хвилин, якщо не вжити заходів.

Наслідки масивної крововтрати:Гіповолемічний шок. Втрата свідомості через нестачу кисню для мозку. Смерть через нестачу кровообігу в організмі.

Методи контролю масивного крововиливу:Турнікети (джгути). Турнікети є найефективнішими для контролю артеріальних кровотеч з кінцівок.

Послідовність дій при масивній кровотечі:

1. Огляд основних кроків при виявленні масивного крововиливу:

2. Оцінити рану та визначити джерело кровотечі.

3. Накласти турнікет, якщо кровотеча з кінцівки.

4. Використовувати тиснучу пов'язку для менших кровотеч або на місцях, де неможливо застосувати турнікет.

5. За потреби – застосовувати гемостатичні засоби.

Евакуація потерпілого.

Причини обструкції дихальних шляхів: Травми обличчя, шиї, грудної клітки.

Потрапляння сторонніх тіл у дихальні шляхи. Блокування дихальних шляхів через западання язика (особливо у несвідомих пацієнтів).

Ознаки обструкції дихальних шляхів: Нездатність говорити, дихати або кашляти. Стридор (свистячий звук під час вдиху). Блідість або ціаноз шкіри (синюшність). Відсутність або утруднене дихання.

Тактичні аспекти контролю дихальних шляхів на полі бою: У випадках під вогнем, першочергове завдання – забезпечити прохідність дихальних шляхів мінімальними засобами (просте закидання голови, підняття підборіддя).

Коли ситуація дозволяє, потрібно застосовувати трубки або інші методи для стабільного забезпечення прохідності.

Послідовність дій при обструкції дихальних шляхів:

-  Визначення проблеми з дихальними шляхами.

- Оцінка свідомості та дихання пораненого.

- Застосування простих методів (закидання голови або підняття щелепи).

- Якщо це необхідно, введення носоглоткової або орофарингеальної трубки.

- Перевірка стану пацієнта після кожного втручання.

Евакуація потерпілого.

Надання допомоги при респіраторних проблемах, включаючи використання оклюзійних пов'язок та голкової декомпресії.

Оцінка дихальної функції: Ознаки нормального дихання: Частота дихання: 12-20 вдихів на хвилину. Глибоке, рівномірне дихання без видимих зусиль.

Відсутність болю або дихальної недостатності.

Ознаки порушеного дихання: Частота дихання <10 або >30 вдихів на хвилину.

Утруднене або поверхневе дихання. Втягнення міжреберних м’язів, використання допоміжних м’язів для дихання. Блідість, ціаноз (синюшність) шкіри. Рані на грудях, які можуть спричинити пневмоторакс.

Методи надання допомоги при порушенні дихання. Оклюзійна пов’язка:

Використовується для закриття рани на грудній клітці, щоб запобігти потраплянню повітря в плевральну порожнину. Метод застосування: Накрити рану стерильним матеріалом. Накласти оклюзійну пов’язку на три сторони, залишивши один кут відкритим для виходу повітря.

Голкова декомпресія (декомпресійна пункція): Використовується для лікування напруженого пневмотораксу. Метод виконання: Визначити місце введення – друга міжреберна проміжність на рівні середньоключичної лінії. Ввести голку у плевральну порожнину, щоб випустити накопичене повітря.

Контроль дихальних шляхів і дихальної функції: Після стабілізації дихальних шляхів (A – Airways) необхідно забезпечити достатню вентиляцію.

Перевірка респіраторних функцій та підтримка нормального дихання за допомогою кисневих засобів (якщо наявні).

Евакуація потерпілого.

Дії для запобігання гіпотермії: Ізоляція від землі та навколишнього середовища: Підкласти ковдру або інший ізоляційний матеріал між тілом і поверхнею землі. Використовувати термоізоляційні ковдри (наприклад, фольговані ковдри, відомі як «космічні ковдри»).

Захист від вітру та холоду: Накрити постраждалого додатковим одягом, плащами або ковдрами. Захистити голову та шию (через ці ділянки тіло втрачає найбільше тепла).

Теплоізолюючі засоби: Використовувати грілки або термопакети (але уникати прямого контакту з шкірою, щоб уникнути опіків). Уникати активного зовнішнього нагрівання, якщо постраждалий у важкому стані, оскільки це може призвести до перерозподілу крові та погіршення стану.

Моніторинг температури тіла: Оцінювати стан потерпілого, звертаючи увагу на ознаки гіпотермії (тремтіння, сповільнення серцевого ритму, сонливість).

Евакуація потерпілого.

1. Оцінка стану та стабілізація: Переконатися, що всі загрози життю (зокрема кровотечі, пошкодження дихальних шляхів, шок, гіпотермія) контрольовані перед транспортуванням.

2. Іммобілізація: Використовувати носилки, шини або імпровізовані засоби для стабілізації кінцівок, шиї та хребта.

3. Захист від додаткових травм: Уникати перевантаження або неправильного транспортування, яке може погіршити стан постраждалого.

4. Захист від зовнішніх факторів: При транспортуванні в холодних умовах особливо важливо контролювати стан гіпотермії та забезпечити належне утеплення.

5. Комунікація з евакуаційною групою: Передавати детальну інформацію про стан постраждалого, зокрема про застосовані заходи допомоги та характер травм.

6. Визвати по телефону швидку допомогу.

 Турнікет — Джгут або турніке́т (англ. tourniquet) — засіб для    тимчасової зупинки кровотечі з магістральних судин кінцівки шляхом колового  перетискання кінцівки та стискання її тканин (в першу чергу судин).

Конструкція:Турнікети зазвичай складаються з ременя, затискного механізму та елемента для фіксації (наприклад, петельки або кнопки). Ремінь може бути виготовлений з різних матеріалів, таких як нейлон або поліестер, що забезпечує міцність і довговічність.

Накладання: Турнікет накладається на 5-7 см вище рани, але не на суглоб, щоб уникнути послаблення ефекту.

Затягування: Турнікет затягується до повної зупинки кровотечі. Це може бути визначено відсутністю пульсу або кровотечі нижче місця накладання.

Фіксація: Після затягування турнікета його необхідно зафіксувати, щоб запобігти його випадковому ослабленню.

Тривалість накладання – тривале використання турнікета (понад 4 години) підвищує ризик незворотних ускладнень. Слід обов’язково позначати час накладання турнікета для медичних працівників, які будуть продовжувати допомогу.

Бойовий медик повинен бути авторитетним лідером.

Медична підготовка: Знання з анатомії, фізіології, надання першої допомоги, серцево-легеневої реанімації, зупинки кровотеч, проведення дихальних маніпуляцій, лікування травм та опіків.

Техніка медичної евакуації: Методи транспортування поранених, використання підручних засобів для евакуації, знання техніки перенесення.

Психологічна стійкість: Здатність працювати під сильним стресом і зберігати спокій в екстремальних умовах.

Фізична підготовка: Висока витривалість і сила, оскільки робота медика вимагає великих фізичних навантажень.

Знання військової справи: Розуміння тактики бою, щоб швидко орієнтуватися на полі бою та надавати допомогу без шкоди для себе.