Дорога, що нікуди не вела

Джанні

Мартіно

Марко

Антоніо

хлопця

чоловіка

пса

пташку

До старенької хижі

До палацу із залізними воротами

До лялькового театру

До густого лісу

Скарбами

Хлібом

Таємницею

Порадою

Ні, бо дорога була довга.

Так, бо йому було весело йти разом із псом.

Так, бо він знав, що отримає винагороду.

Ні, бо цією дорогою ніхто ніколи не ходив і він не знав, куди потрапить.

Завжди бери, що тобі до вподоби.

Де собака, там і хата, ... або принаймні людина.

Скарби дістаються лише тому, хто перший нову дорогу торує.

Хоч як багато на світі доріг, та цікавих місць куди більше.

Тому що не знали, куди іти.

Тому що їм було складно іти цим шляхом.

Тому що кожен ішов вже протореним шляхом і хотів теж отримати скарби.

Тому що їх заплутувала сеньйора.

оповідання

казка

байка

Він був допитливий

Він був ледачим

Він був настирливий

не треба боятися невідомих доріг

стати її охоронцем

залишитися у палаці

перед сном біля її ліжка.

телефоном, коли їздив у справах.

Своїх сусідів.

І друзів, і ворогів.

Своїх братиків.