Другорядні члени речення. Однорідні члени речення

Щирий козак нападає не ззаду, а спереду.

 Чужий кожух не гріє.

 Кожна голова свій розум має.

Хліб та вода – то козацька їда.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою. 

Небо заступили хмари

Дороги веселі пливуть повз оселі.

Надворі розцвітав тихо ранок

Весь степ був переснований сивою пряжею.

Голубина ніч надворі засвітила зорі.

Дівчата підібрали викопані буряки.

Пахне п’янко тихий вечір.

Дерева одягнуті глицею і не пропускають холодного вітру.

Скрізь червоно: на небі, на узгір’ях, на горах.

Лози, висип, кручі блищать на сонці.

Пишаються рожевим цвітом яблуні в саду.

Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою.

Небо заступили хмари.

Дороги веселі пливуть повз оселі.

Надворі розцвітав тихо ранок.

Сині тумани вкривають поля, сади, луки й ліси.

Працею людина і сильна, і красива.

Серед ночі гуси знялися, полетіли.

Ось вода вийшла з берегів затопила луки.

підмет

присудок

додаток

обставина

означення

підмет

присудок

додаток

обставина

означення

 Бабуся рятувала, виходжувала хворих від недуг.

 Потім брала жмут висушених лікарських, цілющих рослин.

Бабуся торкалася стебелець і листочків.

 Вітер пісню співає журливо, тихо і ніжно.

На землі, у траві, на деревах - скрізь вирує життя.

У нашому лісі ростуть і берези, і дуби, і вільхи.

Реве та стогне Дніпр широкий.

Таємнича, темна, тривожна ніч настала.

Сонце вже ховалось за гори.

Узгір’я хмариною спускалось в море.

Повіяв ранковий вітер.

Освітлений краєчок неба почорнів.

Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі.

Любив дід гарну бесіду і добре слово.

Раділи верби і тополі…

Тече вода в синє море, та не витікає.