Філософія як специфічний тип знання

Сукупність чуттєвих та інтелектуальних уявлень людей про себе та про світ, в якому вони живуть.

Знання про космос, наукову картину світу.

Розділ філософії про виникнення, становлення та розвиток світобудови.

Все перераховане.

Науковий.

Іудаїстський, ісламський, буддистський, християнський.

Первісний, первісно-релігійний, міфологічний.

Усе перераховане.

Примітивність та оптимізм.

Віра в надприродні сили.

Емпіризм, синкретичність, тотожність індивідуальної та суспільної свідомості.

Усе перераховане.

Практичний досвід.

Віра тільки в особистий досвід.

Критичне відношення до недосвідного (наприклад логічного) знання.

Обмеженість знання чуттєво-предметним досвідом.

Все перераховане.

Колективна свідомість.

Рабська свідомість яка не вміє мислити самостійно.

Системний погляд на людину і світ.

Нерозділсність емоційної, інтелектуальної, мовної та моторної активності людей.

Все перераховане.

В вірі в надприродні сили.

В появі основ теоретичного мислення.

Кінець панування лише емпіричного мислення.

Все перераховане

Віра в прикмети.

Використання медальйонів та кулонів

Віра в чудодійну (надприродну) силу якоїсь речі

Все перераховане.

Форма первісного вірування в те, що якась тварина являється надприродним покровителем роду чи племені

Вчення про уявлення народів, які поклонялись кам’яним (або зробленим з інших матеріалів) ідолам.

Віра в одухотвореність та розумність всіх природних явищ та предметів

Усе перераховане.

Брехня, яку придумали шарлатани-чарівники для того щоб дурити наївних людей.

Віра в надприродну силу ритуальних дій (словесних та предметних) з метою вплинути на хід подій або на долю конкретної людини.

Середньовічне вчення про "еліксир життя", "філософський камінь" і т.д.

Віра в надприродних духовних двійників

Віра в те, що причини всього що відбувається з людьми, знаходяться в надприродному світі.

Віра в одухотвореність та розумність всіх природних явищ та предметів.

Усе перераховане.

Віра в казкових, нереальних істот.

Присвоєння людських рис (антропологізація) природних явищ.

Образне, чуттєво-художнє сприйняття та розуміння людини та світу.

Усе перераховане.

Любов до розуму

Наука про Всесвіт

Любов до мудрості

Вчення про істину, добро та красу.

Вчення про буття та небуття абсолюту та людини.

Вчення про хаотичність та системність Всесвіту.

Розділ філософії, де вивчається походження і струїстуру світобудови.

Вчення про первинність та вторинність матерії та свідомості.

Все перераховане

Вчення античних мислителів про незмінні та підвладні розуму сутності світобудови.

Комплекс творів Арістотеля з "основ філософії*", об’єднаних Андроніком Родоським у 1 ст. до н.е. за назвою "Метафізика”.

Термін, яким Гегель визначив недіалектичні філософські системи.

Явища та процеси, які неможливо пояснити за допомогою законів фізики.

Все перераховане

Вчення про пізнавальні здібності людини.

Вчення про методологію і методику пізнання.

Теорія про істинність чи хибність знання та визначення критеріїв істини

Все перераховане.

Заперечення наявності в загальних понять (якість, форма, матерія і т.д.) предмету, який би відповідав їм в реальному світі.

Повне або часткове заперечення пізнаваності світу.

Вчення древніх і середньовічних пустельників.

Все перераховане

Обмеженість людини лише життєвими ("матеріальними") благами: їжа, житло, одяг, гроші і т.д.

Визнання матерії першоосновою га першопричиною світобудови.

Знання про приховані дрібні (фізичні та хімічні) частки речовини і поля. Б. Вчення К. Маркса, Ф. Енгельса, В.І. Леніна.

Все перераховане

Людина що живе мріями, не звертає увагу на об’єктивну реальність.

Вчення про ідеали та їх роль в житті.

Філософське вчення про первинність свідомості і вторинність матерії.

Буржуазна та релігійна ідеологія.

Намагання зробити своє та суспільне життя ідеально істинним, добрим, красивим.

Вчення про первинність, вічність та рівноцінність двох начал - свідомості та матерії.

Вчення про незалежність в людині двох субстанцій - мислячої (духу) та просторової (матерії).

  Вчення про незалежність один від одного суб'єкта, що пізнає, і пізнаваного об'єкта.

Прихильники двоїчної системи числення.

Концепція про рівноправність любих протилежних начал: добра та зла, істини та омани і т.д.

Вчення про монополії.

Вчення про єдиного Творця світу.

Заклик до єднання людей.

Визнання того, що в основі світобудови лежить якесь єдине нестворене начало, яке не може бути знищене.

Вчення Лейбніца про монади.

Все перераховане.

Світогляд і філософія - тотожні, позначають одне і теж саме.

Філософія являється образно-емоційною складовою світогляду.

Філософія є теоретичним ядром світогляду.

Філософія узагальнює наукові знання людини.

Світогляд входить до складу філософської позиції особистості.

Світоглядна функція.

Методологічна функція.

Аксіологічна (цінністно-оцінна) функція.

Кримінально-правова функція.

Емоційно-образного та логіко-розсудочного.

Практичного та теоретичного.

Повсякденною і наукового.

Індивідуального та суспільного.

Об’єктивний.

Побутовий.

Діалектичний.

Суб’єктивний.

Антропологічний.

Метафізичний.

Об’єктивний і суб’єктивний.

Побутовий та антропологічний.