Франція від Консульства до Віденського конгресу

Переворот 9 листопада 1799 р. призвів до відновлення у Франції влади Бурбонів, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов’язаного з нею командного складу республіканської армії. 

Переворот 9 листопада 1799 р. призвів до встановлення у Франції військової диктатури, що орієнтувалася на інтереси нової французької буржуазії і пов’язаного з нею командного складу республіканської армії. 

Так

Ні

конкордат

конформат

У 1800 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожиттєвими

У 1801 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожиттєвими

У 1802 р. повноваження Бонапарта як першого консула стали пожиттєвими

В 1801 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.

В 1802 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.

В 1803 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.

В 1804 р. Бонапарт домігся проголошення себе імператором.

У 1805 р. утворюється третя антифранцузька коаліція у складі Англії, Австрії, Росії і Неаполітанського королівства.

У 1806 р. утворюється третя антифранцузька коаліція у складі Англії, Австрії, Росії і Неаполітанського королівства.

У 187 р. утворюється третя антифранцузька коаліція у складі Англії, Австрії, Росії і Неаполітанського королівства.

Тисячі офіцерів і урядовців наполеонівської імперії були позбавлені своїх посад.

До Франції масово поверталися дворяни-емігранти, що вимагали повернення родових маєтків і спадкових привілеїв.

Оточення короля домагалося відновлення республіки, а церква відкрито засуджувала тих, хто під час революції придбав землі монастирів.

Тривога охопила і селян, яким загрожувала не лише втрата землі, а й поновлення колишніх феодальних повинностей.

Він мав підбити підсумки тривалих війн у Азії. Переможці прагнули закріпити здобуту перевагу, захистити Азію від можливості реставрації бонапартистського режиму, відновити втрачені станові привілеї дворянства й абсолютистські режими, а також перекроїти на свою користь карту Європи.

Він мав підбити підсумки тривалих війн у Європі. Переможці прагнули закріпити здобуту перевагу, захистити Європу від можливості реставрації бурбонського режиму, відновити втрачені станові привілеї дворянства й абсолютистські режими, а також перекроїти на свою користь карту Європи.

Він мав підбити підсумки тривалих війн у Європі. Переможці прагнули закріпити здобуту перевагу, захистити Європу від можливості реставрації бонапартистського режиму, відновити втрачені станові привілеї дворянства й абсолютистські режими, а також перекроїти на свою користь карту Європи.

Найважливіші рішення приймали монархи США (Олександр І), Пруссії (Фрідріх Вільгельм III) та Австрії (Франц І), міністри закордонних справ Великої Британії (лорд Р. Каслрі, пізніше - А. Веллінгтон) і Франції (Ш. Талейран).

Найважливіші рішення приймали монархи Росії (Олександр І), Пруссії (Фрідріх Вільгельм III) та Австрії (Франц І), міністри закордонних справ Великої Британії (лорд Р. Каслрі, пізніше - А. Веллінгтон) і Франції (Ш. Талейран).

В цілому відновлено дореволюційні порядки у Європі (абсолютизм та станові привілеї).

Затверджено принцип рівноваги сил у Європі, що мав не дозволити жодній з держав домінувати на континенті.

Франція втратила землі, загарбані Наполеоном і повернулася до кордонів 1792 р. (у листопаді 1815 р. її територію було ще більше обмежено - кордонами 1789 р.).

З Південних Нідерландів (майбутня Бельгія) і Голландії утворено Нідерланди.

Утворено Швейцарську конфедерацію і закріплено її нейтральний статус і (також конфедеративний) Німецький союз (з 34 монархій і 4 вільних міст - Гамбурга, Бремена, Любека і Франкфурта-на-Майні).

Австрія - повернула втрачені території (Ломбардію та Венецію і польську частину Галичини, частину Саксонії, Рейнську область, Вестфалію, західні польські землі).

► Англія - отримала Мальту та колишні голландські й французькі колонії (Цейлон, Гвіану і Капську область на півдні Африки).

18 вересня 1813 р. - 9 червня 1814 р.

18 вересня 1814 р. - 9 червня 1815 р.

18 вересня 1815 р. - 9 червня 1816 р.

Головною його метою проголошувалася боротьба проти загрози виникнення революцій, проти визвольної боротьби. Водночас він мав гарантувати збереження політичної рівноваги в Азїі, «законні» права монархів і засади абсолютизму.

Головною його метою проголошувалася підтримка революцій та визвольної боротьби. Водночас він мав гарантувати збереження політичної рівноваги в Європі, «законні» права монархів і засади абсолютизму.

Головною його метою проголошувалася боротьба проти загрози виникнення революцій, проти визвольної боротьби. Водночас він мав гарантувати збереження політичної рівноваги в Європі, «законні» права монархів і засади абсолютизму.