Однорідні члени речення.Звертання. Вставні слова.

Все знайоме і рідне до болю в душі і криниця в саду і червона калина.

Радощі і чорну днину все я з вами розділю.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Все тут нагадує про Рильського Максима простора школа яблуневий сад.

Ти знала все і сходження і болі.

Всі зійшлися і хлопці й дівчата під крилом голубим тишини.

Малини кущ і папороть зелена усе сьогодні світиться для мене.

Ліси поля озера сині все це тепер треба зберегти.

Благословенна синь озер і Псло і повів рути-м'яти.

Я ж так боялась підлості і бруду.

Світали ночі вечоріли дні.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.

Він розмовляв з кіньми з телятами з травами із старою грушею і дубом.

Я в людей порошу тільки віри в кожне слово почуте від мене в кожний погляд очей моїх сірихв кожну ласку рук неструдених.

Затамувавши подих роздумуючи всі рушили до левади.

Марную день на пошуки незримої суті в сутінках понять.

Вечірнє сонце, дякую за день.

Тобі, країно моя,і перший мій подих, і подих останній.

О, юність ти, наша надія.

Юначе! Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!

Це як, скажімо, вірувати в Бога і продавати душу сатані.

Населення, на диво, зустріло нас привітно.

Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю.

На жаль,світ побудований так, що щастя людства здобувається ціною чиїхось страждань

А може він і сам уцьому винен?

Морозний сніг блискучий та легкий здається падає на серце прямо.

Нелегко кажуть жити на дві хати.

І навіть злість буває геніальна.

Мабуть, під ранок я таки заснула.

Фортецю, певно, легше взять ворожу.

Як той казав, це - горизонт до вічності.

Красива я була, правда?

по- преше, може, правда, тільки

мабуть, отже, будь ласка, либонь

було, узагалі, видно, до речі

зрозуміло, принаймні, на щастя, однак

Може, це біль, а може, вина.

А може, й правду кажуть , що ти відьма.

А втім, нічого. Ти ще ж молода.

Хлопець непримітний, а видно, бувалий, обережний.

А як подумать, дівчинко моя , то хто із нас на світі не розп'ятий?

Істина очевидно лежить десь посередині.

Віддам тобі усе - і душу, й серце, і себе самого.

А може, з часом все минеться.