Головні та другорядні члени речення

Літо й досі не здається.

Ще сонячні промені сплять.

Люблю яскраві маки та волошки.

Ранок.

Осінь зайшла в гай тихо.

Іду між трав зелених.

Час-старий учитель.

Червоне сонце закотилось в імлу.

Краплили перші вдарили об шибку.

З вітром весняним сосна розмовляла.

Засурмив листопад.

Сади шумлять.

Хто може день обернути на днину?

Нехай добро завертає в кожен дім.

День біжить, дзвенить-сміється, усміхається!

Сірий кіт на призьбі біля хати шукає в тихих снах минулі дні.

Малі озерця блискають незлісно.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.

Поети вічні перехожі.

Сиплеться й сиплеться осіннє листя.

Ранки стають морозними.

Весна-художник знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам'ять.

Море підсилювало бажання освіжитися.

Промінь сонця розмальовує світанок.

Коні шалено мчали полем.

Цього року вродило краще.

Гомоніла Україна, довго гомоніла.

Нехай тендітні пальці етики торкнуть вам серце і вуста.

Клен навпроти кидав тінь на грядки.

Над полем прогримів весняний грім.

Над полем прогримів весняний грім.

Над полем прогримів весняний грім.

Земля-щедра матір.

Мене пісень навчила мати.

Співає соловейко в лузі.