Григір Тютюнник. Повість "Климко"

Про яку рису характеру Климка йдеться в рядках:

«Це була найбільша радість Климка — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив,— гарячої та запашної. Про зошити він ніколи не боявся, бо тільки з письма інколи мав “посередньо”».

«Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину». Ці слова про головного героя повісті "Климко" є свідченням його:

Що говорять про Климка ці слова : "... тільки з письма інколи мав “посередньо”».

Свідченням яких якостей Климка є слова: "Климко видлубав у кишені одну тридцятку і поклав бабусі у пеляну, а сам швидко пішов геть».

«Пустіть її! Це моя сестра! Сестра моя, чуєте? Вона мені за матір!!» Ці слова Климка говорять про його

Про які риси характеру йдеться в словах тітка Марини, адресованих Климкові: «Де в тебе та й силочка береться, он скільки пройшовши голодний і холодний».

Яким постає Климко у словах:"Треба ж роботу якусь зробити тітці, а то тільки набалакав: і те зроблю, і те». «В дощ він не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов і йшов, напнувшись надірваною плащ-палаткою, доки несли ноги».

… Він рідко коли залишався наодинці у закіптюжених стінах, бо в нього частенько, — бувало, що й до ночі, — засиджувалося шкільне хлоп’яче товариство». Автор хоче підкреслити, що Климко :

Про які риси характеру героя йдеться в рядках: «Доглядати за собою — зварити їсти, прибрати в хаті, випрати одежину — він умів і сам. Давно вже вмів…».

"Нічого, - подумав. - Пробіжуся з гори - зогріюся"."Можна жить!". Слова Климка говорять про його:

Про яку рису характеру Климка йде мова в словах: "Ми зараз у двох із Зульфатом, - сказав Климко. - Додому до нього, правда, навідуємося щодня - води наносимо, вугілля навибираємо під териконом".

Яку рису характеру ілюструє цей уривок: «Що, що в нас картоплі є трохи та сала? Цього хоч би на два місяці хватило. А скоро зима. Зараз, поки тепло, треба йти. Харчів наміняємо по дорозі назад, молока, може…».