І. Нечуй-Левицький "Микола Джеря"

Суперечку за землю з сусідом

Нерозділене кохання до Нимидори

Крадіжку худоби

Небажання Миколи коритися несправедливому осавулі та панові

  Байдужість до долі інших селян.

Прагнення до збагачення будь-якою ціною

  Волелюбність і гордість.

 Покірність і терплячість.

пригодницька новела

історична повість-хроніка

соціально-психологічний роман

соціально-побутова повість-хроніка

на південь України (на цукроварні та морські промисли)

до Києва на заводи

за кордон у Галичину 

на Запорізьку Січ

служив у церкві

працював ковалем

доглядав пасіку

був сільським старостою

Він хотів одружитися з багатою дочкою посесора

Він вирішив стати ченцем

Він боявся десяцьких на березі

Через щиру любов до Нимидори та совість

Поховати товариша за рахунок заводу

Віддати гроші за місяць, щоб передати їх у церкву на помин душі

Відпустити вербівців додому на похорон

Покращити харчування для інших робітників

Бурлак годували смачною рибою та домашнім хлібом

Їжа була скромною, але завжди свіжою та поживною

Робітників годували «собачим м’ясом або здохлятиною та пацюками»

Адміністрація заводу взагалі не забезпечувала людей їжею

Не хотіли працювати.

Вони вкрали гроші.

Їх пан заявив у поліцію про зникнення кріпаків і вимагав їх повернути в село.

Набридло жити в поганих умовах.

Став ще красивіший.

Так помарнів і змінився на обличчі, що його трудно було впізнати.

Не змінився.

Посивів.

Великим битим шляхом.

Човнами по річці Дніпро.

Через малі села понад Россю, невеликими дорогами.

Степовими дорогами через Катеринославщину.

Семигори

Раставиця

Вербівка

Кирилівка

1, 3, 2, 4

2, 1, 4, 3

1, 2, 4, 3

2, 3, 1, 4

 «От стеляться розложисті, як скатерть, зелені левади. Густа, як руно, трава й дрібненька, тонісінька осока доходять до самої води».

«Чорне волосся на голові, чорні рівні брови дуже виразно блищали на білій свиті. Запалене лице було гарне, але дуже молоде».

«Микола з батьком одбули три дні панщини, на четвертий пішли жати своє жито, незважаючи на те, що осавула звечора знову загадував на панщину, на згінні дні...»

«Хата осіла й трохи перехнябилася набік, на причілок. Вікна покосилися, двері понижчали й трохи ввійшли в землю. Тільки стіни біліли, як і колись давно».

батьки і діти

соціальна нерівність

кохання і зрада

збереження природи

вчиняв бунт проти голови

підбурював не сіяти лису гору

не платити плату попу

пропонував відкрити церковноприходські школи

за них внесли заставу

скасували кріпацтво

за них заступився Ковбаненко

пан Бжозовський помер

мати

дружина

батько

дочка

10 років

5 років

15 років

20 років

забродчиком

артільним

веслярем

маляром

Каменяр

Кобзар

Всеобіймаюче око України

Витязем молодої української поезії

Сонцепоклонник

грати на скрипці

читати

малювати

співати

ліпити горщики

На вимогу панів.

Щоб не віддавати заробленого.

Кілька з них попалися на крадіжці.

Бурлаки не розрахувалися в шинку.