Історичні постаті в період громадянської війни та іноземної інтервенції (1918 – 1920р.р.)

Його армія була великою силою на політичній мапі колишньої Російської імперії у роки громадянської війни. Про кого йде мова?

В Українській Галицькій армії — із 12 лютого 1919, командир 2-го Осадного корпусу, полковник. На чолі корпусу брав участь у Чортківській наступальній операції УГА 1919 р. У липні цього ж року, коли після поразки у боях з польською армією УГА відступила за Збруч (прит. Дністра) і з’єдналася з Армією Української Народної Республіки, призначений командувачем УГА. 

Прапорщик царської армії. Воював на фронтах Першої світової. Після Лютневої революції 1917 року став активним діячем українського військового руху, учасником Другого Всеукраїнського військового з’їзду (1917 рік), членом Української Центральної Ради. Влітку 1918 року був одним із керівників Звенигородського збройного повстання проти австро-німецьких військ і гетьманської влади. Зініціював та організував Перший Зимовий похід Армії УНР (6 грудня 1919-го – 6 травня 1920 року). Із 1923-го по 1929 рік викладав у Школі червоних старшин у Харкові. Співпрацював зі Всеукраїнським фотокіноуправлінням. Став співавтором сценарію фільму «Звенигора» Олександра Довженка.

До кінця 1917 року загони Українського Вільного Козацтва утворилися по всій Україні а також на Кубані. У лавах народного війська – 60 тис. добровольців. Найбільшим військовим з’єднанням народної армії був козацький кіш Уманщини – 20 тис. осіб. Його очолив

11 березня 1895 року він народився – холодноярський отаман.

Селянин за походженням та вчитель за професією. Перша світова війна зробила його кадровим офіцером; Українська революція – одним із перших отаманів Холодноярської республіки. Під його проводом гайдамаки Холодного Яру упродовж двох років воювали за свободу проти більшовиків та білогвардійців. Волю він цінував більше за життя. Потрапивши в оточення, останню кулю залишив для себе…