Історія розвитку українського війська та зброярства 10 клас

Воєнна організація базувалася на дружині — спеціалізованій групі воїнів, яка складалася з представників племінної верхівки та професійних воїнів.

Воєнна організація у давніх слов'ян була родоплемінною.

Давні слов'яни мали професійну армію з регулярною оплатою та сучасною ієрархією.

Давні слов'яни активно використовували гармати та мушкети у своїх військових діях.

Візантійці називали слов’янських вождів імператорами, визнаючи їхню абсолютну владу.

Усі вожді слов’ян VI століття були відомі як нащадки одного легендарного пращура.

Слов'янських вождів у VI столітті візантійці називали "архонтами", але їхні конкретні імена стали відомі лише наприкінці VI - початку VII століть, коли сторони почали елементарне спілкування.

Відомі імена слов’янських вождів з’явилися ще в V столітті завдяки дружнім стосункам із Візантією.

Анти були мирним племенем, яке ніколи не брало участі у військових конфліктах.

Назва «анти» зникла через переселення антів до Західної Європи.

Після VII століття анти стали відомими як готи.

Анти були вправними воїнами, які воювали з готами та аварами. На початку VII століття їхня назва зникла з писемних джерел після поразки від аварів у 602 році. Після цього анти, ймовірно, змішалися зі склавинами, і надалі їх почали називати слов’янами.

Козацьке військо не мало рад, а всі важливі питання вирішувалися через рішення старшинських родин.

Козацьке військо мало демократичний устрій. Політичні та організаційні питання вирішувалися на раді, яка поділялась на різні типи: повну, військову, генеральну, старшинську та чорну. На чолі війська стояв гетьман, який мав повну адміністративну владу і брав участь у законодавчій та судовій діяльності. Він враховував думку генеральної та старшинської рад при ухваленні основних рішень.

Козацьке військо мало централізований устрій, де всі рішення ухвалювались лише гетьманом без участі рад.

Козацьке військо не мало окремого гетьмана, а керувалося колегіальним органом, до якого входили всі старшини.

Перша світова війна була благородною та необхідною справою, яка принесла процвітання українському народу.

Війна не принесла жодних втрат для українського народу, і всі учасники були спрямовані на допомогу Україні.

Всі воюючі держави підтримували інтереси українського народу та не чинили загарбання українських земель.

Основні наслідки для українського народу під час Першої світової війни полягали в тому, що українські землі стали об'єктом експансії воюючих сторін, а сам народ був втягнутий у війну, при цьому інтереси українців не бралися до уваги. Війна призвела до масових жертв серед солдатів і змінила уявлення про війну як благородну справу. Крім того, різні держави мали свої плани щодо українських земель, зокрема Росія, Австро-Угорщина, Німеччина, Польща та Румунія.

Процеси розбудови України почалися внаслідок природного розпаду комуністичної імперії. Війська почали присягати “народу України” більше ніж за 4 місяці після проголошення Незалежності. Однак у суспільстві та військах переважали не ті ідеї, котрі стали основою існування незалежної України. Ця проблема вирішувалась повільно до різкої зміни державного курсу внаслідок "Революції Гідності".

Після проголошення Незалежності в Україні не було жодних проблем із державним курсом, і процеси розбудови проходили швидко.

Ідеї, які стали причиною існування України, відразу панували у суспільстві та військах після проголошення Незалежності.

Українські війська присягли народу України одразу після проголошення Незалежності, і ця подія не потребувала жодних змін у державному курсі.