Іван Франко Поема "Вишенський"

Результатом дослідження життя і творчості письменника-монаха стала монографія «Іван Вишенський і його твори» у

У передмові до окремого видання 1911 p. Іван Франко писав: «Основа поеми — печерне життя і смерть Вишенського — тільки в одній часті моя поетична функція,

В першій частині подано художній образ ... гори, розповідається про те, як гора стоїть, «облита дивним морем», як «природа-мати…тут працює» над нею, але при цьому гора все одно «спить». Лише тричі на день по горах лунає голос дзвонів.

В другій частині йде розповідь про «дзвони, які дзвонять у неділю по вечірні», а саме про перелік причин, через які вони лунають: 1. у разі смерті послушника монастиря, ченця, ієромонаха, 2. ?

В розділах VII, VIII продовжується розповідь про роздуми старця в печері, його роздуми про __________ Старець не розуміє: «невже я не забув? Невже ж та Україна…ще для мене не чужа?».

В одинадцятій частині Іван Вишенський довго вагається, але на голос посланців наступного дня.приймає рішення __________

Про Івана Вишенського наразі відомо небагато чого; невідомі ні рік народження, ні рік смерті. Вже у віці 30-35 років він пішов на Афон, звідки лише один раз повертався на Україну. Саме з Афону він написав «Послання до єпископів» та багато інших творів.

«Іван Вишенський» постає як філософська поема, постать Івана надто суперечлива. З одного боку, він бажає добра Україні, бажає запобігти масовому «покатоличенню», прагне допомогти своїм братам у боротьбі, а з іншого, бажає віднайти суть життя, наблизится до Христа.

тут, далеко від спокуси, —

се ж спокуса, гріх тяжкий.

Се не Божий шлях верстаєш…;

…Се не Божий шлях!

Слова належать

Поема "Іван Вишенський" присвячена ....  і розповідає про українського релігійного і літературного діяча, що родом зі Львівщини, виступав на захист православ'я, був противником римо- та греко-католицької церков, Берестейської церковної унії 1596 року, західної освіти і філософії, і радив вірникам обмежуватися лише богослужбовими книгами й Святим Писанням. Автор близько 16 полемічно-дидактичних творів. Разом із Йовом Княгиницьким є засновником Манявського монастиря.