Іван Франко "Захар Беркут"

У якому році відбуваються події твору?

Про кого сказано: «… мужчина як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубими обрисами лиця і грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів, яких їхав воювати»?

Чому Тугар Вовк відмовлявся йти на копу – раду?

Визначте тему повісті Івана Франка “Захар Беркут”:

Укажіть, яке було основне життєве покликання Захара Беркута з однойменної повісті Івана Франка “Захар Беркут”:

Селом Тухля, де відбувається дія повісті Івана Франка “Захар Беркут”, керували:

Захарові Беркуту наснився сон, що:

Мирослава принесла Захарові Беркуту звістку про те, що: ( дві правильні відповіді)

За що тухольська громада гнівається на боярина?

Про кого йдеться в уривку: "Він святкував почин свого нового життя,— бо недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одно пригір'я Зелеменя; недавно він появився в тих горах і побудував собі гарну хату і оце першу учту справляє, знайомиться з довколичними боярами. По учті рушили на лови в тухольські ліси."

Де познайомилися Максим та Мирослава?

Хто з героїв повiстi навчався лiкарської справи (знахарства) у Скитському монастирi в монаха Акинтiя?

Де вiдбувалася рада громади?

Яке значення мав ланцюг, закрiплений до копного знамена?

Чому Мирослава відреклася від свого батька?

Як Максим запропонував здолати ворогів?

Визначте головну ідею повісті Івана Франка “Захар Беркут”:

Хто навчив тухольських майстрів робити метавки? 

Назвіть героя, кому належать слова: «Я не стою о життя! Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть».

«Се був сивий, як голуб, 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухоль­ській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями. Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин…». Про кого говорить автор?

Про кого йдеться в уривку: "Життя лиш доти має вартість,— говорив він частенько,— доки чоловік може помагати іншим. Коли він став для інших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада, тоді він уже й жити не варт. Хорони мене боже, щоб я коли-небудь мав статися тягарем для інших і їсти ласкавий, хоч і як заслужений хліб!" Ті слова — то була провідна, золота нитка в життю"  

Про кого йдеться в уривку: "Все у нього виходило в свій час і на своїм місці, без сумішки й сутолоки; всюди він був, де його потрібно, всюди вмів зробити лад і порядок. Чи то між своїми товаришами тухольцями, чи між боярами, чи між їх слугами, ***********          усюди був однаковий, спокійний, свобідний в рухах і словах, мов рівний серед рівних."