Іван Франко "Захар Беркут"

прочитання літопису «Повість минулих літ»

навчання у Львівському університеті

візиту до батьківської кузні

після другого арешту - ув'язнення в коломийській

тюрмі.

другу премію

першу премію

визнання редактора, але нагородженим не був

третю премію

гран-прі

новелою

повістю

романом

поемою

оповіданням

лірика

епос

ліро-епос

драма

темою твору

ідеєю

підзаголовком

епіграфом

однією з реплік персонажів

життя Тугара Вовка як корисливого боярина-зайди

кохання Максима Беркута й Мирослави, дочки боярина Тугара Вовка

мудрість та виваженість Захара Беркута як ватажка тухольської громади

протистояння тухольців під керівництвом Захара

Беркута монголам

життя каліки Митька Вояка

епіграфа до твору

передмови

підзаголовка

епіграфа

тексту твору

ідеєю

підзаголовком

реплікою одного з персонажів

темою

словами із передмови

соціально-побутова

соціально-психологічна

модерна

історична

психологічна

самому Івану Франку

Михайлу Лєрмонтову

Олександру Пушкіну

Тарасу Шевченку

Григорію Сковороді

Захар Беркут Тугару Вовку

Митько Вояк бегадиру Бурунді

Максим Мирославі та Тугару Вовку

Мирослава Петі

Захар Беркут Максимові

у Криму

на Далекому Сході

у Карпатах

на Запоріжжі

на Київщині

знайти нареченого для доньки

розпочати торгівлю з селянами

зробити дорогу в горах

панувати в цьому краї

попросити Захара Беркута вилікувати його від

страшної хвороби

вовчицю

тигра

ведмедицю

монголів

мисливця із сусідньої громади

1290 року

1241 року

1185 року

1663 року

1113 року

Дмитро

Тугар

Максим

Мирослав

Бурунда

Тугара Вовка

Максима Беркута

Захара Беркута

Бурунду-бегадира

Пету

Тугара Вовка

Захара Беркута

Максима Беркута

Митька Вояка

Бурунду

Ніжинщина

Тухольщина

Полісся

Бессарабія

Зелений Клин

захиститися від них

відбити їх

розбити їх

пропустити, щоб не чіпали

подружитися з ними

каміння

стріли

колоди дерев

різні речі

усяке сміття

давав розпорядження, перебуваючи в шатрі

воював, як усі

займався лікуванням

дивився, як проходила бійка

лежав на постелі, тяжко хворий

Захар Беркут

Максим Беркут

Тугар Вовк

Бурунда

Мирослава

Максим

Пета

Митько Вояк

Тугар Вовк

Бурунда

поділ на 9 частин

використання епіграфа

підзаголовок твору

розповідь від першої особи

кілька сюжетних ліній

боярин Тугар Вовк з дочкою прибуває в Карпати - громада проганяє вбивцю - Максим Беркут потрапляє в полон - Тугар Вовк переходить на бік монголів - Захар Беркут благословляє

молодят

боярин Тугар Вовк з дочкою прибуває в Карпати - громада проганяє вбивцю - Тугар Вовк переходить на бік монголів - Максим Беркут потрапляє в полон - Захар Беркут благословляє

молодят

боярин Тугар Вовк переходить на бік монголів-Тугар

Вовк з дочкою прибуває в Карпати -Максим

Беркут потрапляє в полон - громада проганяє

вбивцю - Захар Беркут благословляє молодят

боярин Тугар Вовк з дочкою прибуває в Карпати - Захар Беркут благословляє молодят - - Максим Беркут потрапляє в полон - Тугар Вовк переходить на бік монголів - громада проганяє вбивцю

Максим Беркут потрапляє в полон - Тугар Вовк переходить на бік монголів - боярин Тугар Вовк з дочкою прибуває в Карпати - громада проганяє вбивцю - Захар Беркут благословляє

молодят

фразеологізми та постійні епітети

діалектизми та жаргонізми

афоризми та історизми

історизми та жаргонізми

діалектизми та історизми

«сонце, великий преясний володар світу»

«долина, налита зеленим хлібом»

Запала долина

перстень

священний камінь

Захар Беркут - бачить дивний сон

Тугар Вовк - їде послом до тухольців

Бурунда - намагається порятувати своє життя в обмін на Максимове

Пета - дарує Мирославі перстень загиблого в битві при Калці князя-русича Мстислава

Максим - звертається з молитвою до сонця

Захар Беркут категорично відмовляється випустити монголів з пастки взамін на Максима

Максим відмовляється прийняти від Мирослави перстень і одяг, аби вибратися з ворожого табору

Тугар Вовк приймає в подарунок від князя Данила пригір'я Зелеменя

Мирослава просить Захара Беркута прийняти її за дочку

Митько Вояк допомагає Максимові вижити

щире захоплення героїчним минулим, глибокий сум з приводу громадських міжусобиць і лиха, заподіяного ординцями

викриття суспільних вад; протиставлення недолікам суспільного життя ідеалу чистої совісті

возвеличення мужності, патріотизму, винахідливості, рішучості, вміння долати перешкоди, боротися з труднощами; засудження підступності, зради, жадності, жаги до збагачення за рахунок інших

заклик до єднання різних народів

захоплення красою природи, людина щаслива і повноцінна лише в гармонії з нею

передає тухольцям і Захару Беркуту пораду Максима

впустити монголів у кітловину й там знищити

разом з батьком їде на полювання

навчає тухольців виготовляти катапульти-метавки

розповідає своєму батькові легенду про кам'яного

тухольського Сторожа

благає Захара Беркута порятувати її коханого

«Але в чім не мала вона пари між своїми ровесницями, так се в природній свободі свого поводження, в незвичайній силі мускулів, у сміливості й рішучості, властивій тільки мужчинам, що виросли в ненастанній боротьбі з супротивними обставинами»

«Батько, щоб розважити свою самоту, брав її всюди з собою і, щоб задовольнити її палку натуру, привчив її владати рицарською зброєю, зносити всякі невигоди і сміло стояти в

небезпеках. І чим більші труднощі їй приходилось поборювати, тим охотніше бралась вона за діло, тим краще проявлялася сила її тіла й її рішучого, прямого характеру»

«Ніколи не переставала бути женщиною: ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в

ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто хоч раз бачив її, чув її мову, - той довіку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу»

«...як заговорить, то немов Бог тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи то цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої

ради не придумають»

«...їхала на лови посеред гостей, гордо, сміло, мов стрімка тополя серед коренастих дубів»

«Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком у цілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями»

«Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей і обставин»

«Був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні й перекази»

«...знали його не лише як чудового лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менше як чудового бесідника та порадника. ...його знали люди на кільканадцять миль довкола, по руськім і угорськім боці»

«...нестарий ще чоловік, каліка, без руки і ноги, навхрест перекалічений»

- Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомагати іншим

- ...як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба, і що тільки спільне розуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські

- Сини наші погибли з їх р- Нинішня наша побіда - велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в гром

- ...радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. Тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, виморити голодом. Треба тілько поробити засіки в вивозі при водоспаді і повиносити з села все добро громадське, все збіжжя, весь хліб, усю худобу, а

потім замкнути їх тут зо всіх боків

адськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти

всі за одного, а один за всіх, дотиук, кров їх обагрила нашу землю і кличе нас до пімсти. Чи пімстимось ми на ворогах нашого краю, коли відіб'ємо їх від свого села? Ні, а тілько, відбиті від нашого села, вони з подвійною лютістю кинуться на інші села. Не відбити, але розбити їх - се повинна бути наша мета!

породичатися із Петою

віддати тухольцям усі свої маєтки

дати згоду на одруження Мирослави та Максима

підкупити Захара Беркута

проміняти порятунок ворогів на полоненого Максима

Мирослава його про це попросила

Захар віддав за нього викуп

Тугар відрубав руку бегадиру

Максим зумів утекти

тухольці вчасно нагодилися

благословляє свою дочку і Максима

тоне від каміння з метавки Захара Беркута

тікає до Пети

залишається в тухольській громаді

переходить на монгольські землі жити

Захар Беркут за зраду

Мирослава через нерозділене кохання

Бурунда, тому що Максим полонений

Тугар Вовк, шукаючи вихід

Митько Вояк через заздрість

експозиція

зав'язка

кульмінація

розв'язка

епілог

«Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісти про давне життя і давні порядки»

«Нехай боги дідів наших благословлять вас, діти! - сказав Захар. - В тяжких днях звела вас доля докупи і злучила ваші серця, і ви показалися гідними перестояти й найстрашнішу бурю. Нехай же ваш зв'язок в нинішню повідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого

сердечного зв'язку з чеснотою й людяним норовом!»

«Давнє громадство давно забуте і, здавалось би, похоронене. Та ні! Чи не нашим дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи,

говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби?»

«А перед самим проходом стояв навсторч величезний кам'яний стовп, у споду геть підмитий водою і для того тонший, а вгорі немов головатий, оброслий папороттю й карлуватими берізками. Се був ширико звісний Сторож, котрий, бачилось, пильнував входу у тухольську долину і готов був упасти на кождого, хто в ворожій цілі вдирався б тихого, щасливого закутка»

«Мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці і виживанні, в радощах і горі»

загинув Максим, залишилися живими Тугар Вовк та Мирослава

помер Захар Беркут, благословивши закоханих і виголосивши свою останню промову

загинула Мирослава разом з батьком, рятуючи Максима

всі лишилися живі і щасливі

помер Тугар Вовк, рятуючи Максима і Захара Беркутів