Іван Карпенко-Карий. Комедія "Мартин Боруля"

утвердження прагнення до любві і добра

засудження вад суспільного життя кінця ХІХ ст

змалювання влади грошей над людиною

історія про намагання простої людини стати дворянином

Микола

Степан

Омелько

Марися

Палажка

Гервасій

Микола Садовський;

Михайло Кропивницький;

Іван Карпенко-Карий;

Панас Саксаганський.

не хоче заміж без любові

закохалася в заможного чоловіка

виходить заміж за нелюба

не має батька

Справжнє прізвище Кропивницького - Тобілевич

коханого Марисі звати Петро

Красовський назвав Націєвського "бидлом"

Мартин Боруля не отримав титул дворянина у зв'язку з помилкою у прізвищі, як і батько Івана Карпенка-Карого в реальному житті

поміщик Терещенко;

батько письменника;

брати Яхненки;

один із односельців.

один із родів художньої літератури;

драматичний твір з гострим життєвим конфліктом;

сукупність драматичних творів певного письменника, народу, історичної епохи;

літературний твір, написаний для постановки на сцені.

експозицією

зав′язкою

розвитком дії

кульмінацією

Мартин Боруля

його дружина Палажка

Омелько

Матвій Дульський

зубожіння дворянства

історичної пам′яті

порядності і чесності як мірила людської гідності

збереження родових традицій

гумор

іронію

сатиру

сарказм

Гервасія Гуляницького

Красовського

Трандалєва

Миколи

Чина, дворянства треба любить, а другої любові нема на світі!

Живи - не тужи!

Краще білий хліб, ніж чорний, краще пан, ніж хам!

Дворянство без розуму і без науки хліба не дасть.

викриття шахрайства

осуд пристосуванства

висміювання бюрократизму

засудження людей, які соромляться своїх коренів

Степан

Трандалєв

Омелько

Націєвський

Мартин дізнався, що йому дали дворянський титул

Степан просить не говорити батькові про те, що його звільнили з роботи

Мартин наздогнав і побив Марисиного жениха

Палажка розповідає, як вона вчиться "дворянським звичаям"

Комедія, балада, водевіль, ода.

Трагедія, билина, новела, трагікомедія.

Власне драма, трагікомедія , трагедія, комедія.

Трагедія, комедія, роман, трагікомедія

Мартин Боруля подає апеляцію до суду – Степана виряджають на службу в місто – утеча Націєвського – Мартин Боруля спалює документи

Степана виряджають на службу в місто – Мартин Боруля подає апеляцію до суду – утеча Націєвського – Мартин Боруля спалює документи

Мартин Боруля подає апеляцію до суду – Степана виряджають на службу в місто – Мартин Боруля спалює документи – утеча Націєвського

Мартин Боруля спалює документи – Степана виряджають на службу в місто – Мартин Боруля подає апеляцію до суду – утеча Націєвського

Степана виряджають на службу в місто – Мартин Боруля подає апеляцію до суду – Мартин Боруля спалює документи – утеча Націєвського

Канцеляристом у земському суді

Писарем при Красовському

Письмоводителем при управі

Регістратором в ратуші

Степанові

Марисі

Омелькові

Гервасію

А Микола Кропивницький

Б Микола Садовський

В Панас Саксаганський

Г Іван Карпенко-Карий

Д Іван Котляревський

А Палажкою

Б Степаном

В Омельком

Г Трохимом

Д Марисею

з Омельком

з Трандалєвим

з Красовським

з Миколою

з Націєвським

був дуже досвідченим 

вів справи позивача й довіреного одночасно

домовлявся із суддями і ділився з ними 

брався за виграшні справи

був дуже сумлінним, виконуючи свої обов'язки

 пихатість, добре ставлення до селян, культура

мужицьке походження, благородство, турбота про сім’ю

працьовитість, добре ставлення до рідних, втрата здорового глузду в гонитві за дворянством

шляхетність, освіченість, духовність

зверхність, любов до дітей, уміння визнавати помилки

класицизму

реалізму

натуралізму

романтизму

сопілці

арфі

скрипці

гітарі

Марися вагітна 

Марися заміжня

Марися хвора

Марися горда

«Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном»

«...папаша, мамаша... треба так казать, як дворянські діти кажуть...»

«Столоначальником буду, а потім, може, й секретарем, чин дадуть, женюся на багатій...»

«Добре діло це повіреничество, єй-богу! Другого такого прибильного не знайдеш...»

театральні вистави почали відбуватися українською мовою 

вперше використали українську пісню

заклали основи національного драматичного мистецтва, класичного українського театру

привернули увагу глядачів