Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля"

приїзд на заручини Націєвського - згода Борулі на шлюб Миколи з Марисею - звільнення Степана з роботи - викрадення коней в Омелька

викрадення коней в Омелька - приїзд на заручини Націєвського - згода Борулі на шлюб Миколи з Марисею - звільнення Степана з роботи

викрадення коней в Омелька - приїзд на заручини Націєвського - звільнення Степана з роботи - згода Борулі на шлюб Миколи з Марисею

приїзд на заручини Націєвського - викрадення коней в Омелька - згода Борулі на шлюб Миколи з Марисею - звільнення Степана з роботи

Гуляницький, Красовський, Націєвський, Тихон, Варка, Палажка, Мартин

Красовський, Мартин, Палажка, Марися, Омелько, Степан, Трохим

Трохим, Степан, Мартин, Палажка, Націєвський, Сидір, Красовський

Націєвський, Красовський, Мартин, Палажка, Марися, Степан, Оверко

Трандалєв

Мартин

Націєвський

Гервасій

з Красовським

з Гуляницьким

з Націєвським

з Трандалєвим

через конфлікт із Красовським

через те, що Степана звільнили

через те, що Марися відмовилася вийти заміж за Націєвського

через помилку у прізвищі

Гервасій

Націєвський

Мартин

Трандалєв

Марися

Микола

Палажка

Націєвський

Трандалєв

Омелько

Мартин Боруля

Марися

Палажка

Гервасій Гуляницький

Мартин Боруля

Марися

Микола

Івана Котляревського «Енеїда»

Івана Карпенка-Карого «Хазяїн»         

Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч»

Мольєра "Міщанин-шляхтич"

флейті

віолончелі

гітарі

фортепіано

Гервасія Гуляницького 

Матвія Дульського 

Націєвського

Трандалєва

Гервасію Гуляницькому

Палажці

Мартину Борулі

Омелькові

був із багатодітної сім'ї

ворогував із батьком Миколи 

не був дворянином        

не мав належного виховання

Гервасію Гуляницькому 

Степанові

Миколі

Націєвському

освіченою людиною 

хорошим господарем

хліборобом

знатним чиновником

до Омелька

до Миколи

до пана Дульського 

до Націєвського

Палажка

Марися

кухарка

покоївка

Гервасій Гуляницький

Мартин Боруля

Марися

Степан

Іван Карпенко-Карий

Карпо Адамович Тобілевич

Микола Садовський

Іван Левицький

Галя Ґудзь

Марися Боруля

Леся Череванівна

Катря Гримач

Маруся Дрот

«Сюжет “Міста“ дуже простий, як, власне, і годиться бути сюжетові, – історія кар’єри молодика в нових для нього обставинах, формування людини в життьових і любовних пригодах…»

«У його творчості поєдналися дві тенденції розвитку українського реалізму: соціальна й психологічна; саме це дало змогу письменнику розширити дослідницький аспект сутності людини в умовах національної та соціальної неволі…»

«Пізніше, коли тільки доводилося читати його нові поезії, де він оспівував матір, чи слухати “Пісню про рушник”, щоразу поставав мені перед очима образ цієї славної обухівської жінки у святковій вишиваній сорочці...»

«Чим він був для України, для розвою її громадського та духового життя, се відчуває кожний, хто чи то бачив на сцені цього батька українського театру, чи хоч би лише читав його твори…»

«Зараз уявляю собі Вас, як, сидячи за столом, плетете сітку – мотузяну на рибу й словесно – на людські душі. Коли б та сітка плелася довше, може, ми мали б не одну ще таку гарну річ, як “Мойсей”…»

Омелько розповідає про свою пригоду в місті

Мартин Боруля вирішує подати апеляцію до суду

Степана виряджають у місто на службу

Гервасій пропонує Мартину одружити їхніх дітей

Націєвський приїжджає до Мартина Борулі

«Так-то так, приятелю мій, я знаю, що ти не бідний, і, може, справді діти наші любляться, та не випада тепер віддать мені Марисю за твого Миколу»

«Чого ж це ти, дочко, так розплакалась? Мабуть, дуже нудилась за Бієвцями та за нами, – говорила мати, – привикай, серце, до чужого села та до нової рідні. Недурно ж кажуть: дівка, як верба: де посади, то прийметься»

«Апеляція! Та таку апеляцію напишіть, щоб у Красовського в носі закрутило, щоб йому свербіло!.. Я грошей не пожалію, аби мені Красовського в острог посадить...»

«Для кого працював він, запрацював оцю землю, для кого обробляв її, як не на те, щоб колись їм обом полишити? Хто міг знати, як скінчиться ще час при жовнірах для старшого? Він справді там уже звикав..."

«А як вийдете за мене заміж – ібо ми вже з папінькою вашим сіє діло покончили, не знаю, як ви, – тоді не будете жать, найдеться друга робота, боліє благородная... і руки побіліють... А по вечорах я буду вам грать на гітарі. Буде весело!..»

«Піднялася знову буча та колотнеча... Не в одних Пісках, – гукали про той слушний час скрізь по Вкраїні, по всіх хуторах, селах... Одгукувався крик той по повітових городах... Сказано – всюди, де тільки темний, помучений кріпак, котрого цілі віки ніхто не питався нічого, котрий був волом, що переорював панські лани та засівав на панський прибуток, – скинув з себе панський ланцюг, дихнув волею...»

очолював театр у Полтаві

був учасником Кирило-Мефодіївського братства

був актором театру корифеїв

писав для п'єси для театру Березіль

викладав поетику у переяславському колегіумі

Як батьки ставляться до своїх батьків, так і діти ставитимуться до них.

Кохайте щиро правдоньку – і дасть вам Бог одрадоньку.

Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться.

Гріх пишатися й других зневажать: хто вище залізе – дужче падає.