"Климко"

річки

заводу

залізничної станції

лісу

був сиротою

втік із дому

пристав у найми

втік із дитячого будинку

на пероні

у ваговій

у бараку

на горищі

Міняла трояндову сукню.

Розмовляла з подругою, яка там щось продавала.

Купувала хліб.

Когось розшукувала.

У Київ.

У Слов'янськ.

У Харків.

В Артемівськ.

Від старості.

Потрапив у аварію.

Снаряд потрапив у поїзд і чоловіків, серед яких був дядько, побило вугіллям.

Його взяли в полон німецькі солдати.

Хотіла, щоб він відробив за те, що вона йому дала.

Він міг би бути їй за сина.

Він мав би стати її наймитом.

Вона хотіла, щоб він пішов.

Вона дійсно була його сестрою.

Хотів, щоб вона пішла з ним додому.

Вона була схожою на його сестру.

Хотів врятувати її від німецького полону.

Чоловік, який продавав взуття.

Бабуся, яка продавала сіль.

Тітка Марина.

Наталя Миколаївна.

Таня.

Тамара.

Оля.

Анна.

Фашистська куля влучила у Климка.

Климко повернувся додому, але солі не приніс.

Зульфат утік із поселення.

Климко вирішив не повертатися додому.

Війна - це страшно, але навіть у найстрашніші часи є добрі люди, які можуть допомагати один одному, потрібно брати із них приклад.

Завжди потрібно думати про те, щоб не потрапити у небезпеку.

Дитина не може залишитися доброю, коли навколо війна.