Колективізація - термінологія

це створення колективних селянських господарств, яке на практиці призвело до відчуження селян від власності на землю та від результатів своєї праці.

політика насильницького перетворення сільського господарства наприкінці 1920-х – у 1930-х рр. на основі «розкуркулювання» й суцільного насадження колективних форм господарства (колгосп) з усуспільненням значної частини селянської власності.

колективне господарство; форма колективного господарства, що набула поширення в СРСР після проведення колективізації. Землі, реманент, техніка колгоспу з формальної точки зору були власністю тих, хто його утворив. Але за радянської дійсності фактично селяни втратили будь-які права власності на усуспільнене майно (землі, реманент, робочу худобу), у власності селян залишалася лише присадибна ділянка, птиця, дрібна худоба, корови.

державне сільськогосподарське підприємство з найманою працею.

поширена назва заможних селян, господарів в Україні. Ярлик, який радянська влада навішувала противникам колгоспного будівництва на селі. Передбачалося знищити як класового ворога.

кампанія експропріації селянських господарств у 1930-ті рр., складова частина примусової колективізації. 

назва в народі постанови ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», яка передбачала жорсткі заходи за найменші посягання на суспільну (соціалістичну) власність. За рік дії постанови було засуджено 54 тис. осіб.