Кома між частинами складного речення. Складне сполучникове і безсполучникове речення

i все дужчав мороз.

… i сипала пригорщами снiгу.

… i не здавала позицiй.

... і не пускала весни на поріг.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорi.

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.

Земля гуде, i ридають дерева.

Засівають землю зерном, і милуються красою.

Десь вітер грає на віолончелі і серце бентежить моє.

 І хоч січень січе а мені за плечем журавлі журавлять.

  Мене водило в безвісти життя та я вертався на свої пороги.

Кричали десь над Ніжином сичі і небо в сад обтрушувало зорі.

Шелестить пожовкла кукурудза, ніжиться під вересневим сонцем врунистими сходами озимина.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, засвiтив зорi.

Синьоокі волошки, червоні маки, білі ромашки задивляються в душу мені.

Весна зуnинилась над кручею, плаче, голосить.

 Шелестить пожовкла кукурудза, ніжиться під вересневим сонцем врунистими сходами озимина.

 Ще тримались по садках пізні сливи, як раптово пішов сніг.

 Наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби.

Весна зуnинилась над кручею, і nлачуть останні сніги.

 Туман над лугом колихався, кричали у гаю сичі.

Наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби.

Малу павутиночку вітер відносить і чіпляє сивий бур’ян.

Багато назв міст і сіл пов’язано з річками, криницями, озерами.

Озвався постріл над рікою і до коня схиливсь козак.

 Небо раптом укрилося хмарами і вітер почав дужчати.

 Яблука падають і вже червоний килим під яблунею.

Ще довго він мовчав і сидів склавши руки.

Кричали десь над Ніжином сичі і небо в сад обтрушувало зорі 

Сонце спустилось іще нижче над лiсом i почало нiби ховатися десь у сизих борах.

У Черкасах одночасно ішов і дощ і сніг.

Біля саду росте велика липа і широколистий клен.

На липі змостили собі гнізда дятла сичі.

  Кричали десь над Ніжином сичі і небо в сад обтрушувало зорі

Прийшла весна шумить Десна та хвилі розганяє

 У бур’янах блукає літо картопля квола там росте

Місяць в травах росяних купався,по степу світилась ковила.

Із-за тину привітно виглядає соняшник і тягнеться до сонця,за хатою хвилюється золотий пшеничний лан.

Пройшли перші травневі дощі, розгорнулося листя київських каштанів.

Учені виявили, що в далекому минулому територію нашої країни покривав лід.

Кричали десь над Ніжином сичі, і небо в сад обтрушувало зорі .

Прийшла весна, шумить Десна та хвилі розганяє.

У бур’янах блукає літо, картопля квола там росте.

Любисток росте біля хати і калина пишається в саду.

Уже зовсім завесніло уже жайворонки виспівували в полі.

Казав він що земля наша древня.

Оркестр дощу над Моршином замовк і ноти листям сохнуть на березі.

Я тобі кажу про рибу а ти розказуєш про рака.