Контрольна робота

за змістом та інтонаційно

за допомогою сполучників

за змістом

за допомогою розділових знаків

кома;

лапки, тире, двокрапка;

тире;

крапка з комою.

речення, що вказує, кому належить пряма мова;

речення, що вказує на манеру вести розмову

речення, що вказує, кому належить пряма мова, за яких обставин висловлена, яка манера вести розмову в людини та інше;

речення, що вказує на опис ситуацій мовлення

перед прямою мовою

після прямої мови

усередині прямої мови

немає слів автора

немає слів автора

після прямої мови

усередині прямої мови

перед прямою мовою

перед прямою мовою

після прямої мови

усередині прямої мови

немає слів автора

«Чи бачили таке, — сказав батько і, помовчавши, додав: — Готовий хлібороб, одним словом».

«Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп».

«Яка ти розкішна, земле, думала Маланка. Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами».

«Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна

А: «П (?!)».

«П», — а.

«П (?!)» — а.

«П», — а, — «П».

Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені

На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч

Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі

Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями

так що настрій зіпсувався на цілий день

проте погода посприяла нам і цього разу

й обговорювати можливі перешкоди

передчуваючи серйозні ускладнення

Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття.

Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив.

Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі.

Вишневі зацвіли сади і сніг пахучий падає на воду

Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.

Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.

Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з’являється все більше і більше.

Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі

Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи — усе це дихало молодою парубоцькою красою.

Гляньмо на трепетну землю — і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.

У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.

Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко).

Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).

Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).

У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).

Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).

Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов).

Не видно і самого океану з височини, а тільки гори хмар, то снігових, то сивих, то блакитних… (М. Рильський).

Якщо сьогодні я прийду до неї, вона мене в Александрію візьме (Леся Українка).

Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється (Народна мудрість).

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні (В. Сосюра).

Десь на краю села дівчата співали веснянки, гомоніли й галасували діти (С. Васильченко).

Людина відчуває свою слабкість тоді, коли її покидають надії (Б. Харчук).

Хай лягають зморшки на обличчя, і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов’я (В. Сосюра).

Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека, немов зачарований, замкнений у собі, окремий світ (О. Кобилянська).

Ворожа авіація йшла на місто хвиля за хвилею, та особливо спрямовувався удар по головних об’єктах: Дніпрогес, вокзал, «Запоріжсталь» (Я. Баш).

Верба ще більше постаріла, зараз у її дуплі нуртує вода, а на вершечку веселкою грає сиворакша (М. Стельмах).

В ті грізні й неповторні дні легенди були буденною дійсністю, і творились вони звичайними смертними юнаками й дівчатами, дітьми й дідами (Ю. Збанацький).

На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем, та червоніло дрібне добре намисто (І. Нечуй-Левицький).

Я не можу збагнути що саме.

Бідні ми як коні на припоні (І. Франко).

Мене цікавить не як це сталося а які можливі наслідки цього факту.

Я не розумію що це.

Брат прийде та не знати коли.

Я аж почервоніла так засоромилася. (І. Нечуй-Левицький).

М’яко погойдуючись, як у мрійному вальсі, пишаючись шовком фіранок на вікнах, мерехтячи люстрами, котився він, ніби разок блискучих коралів, і миготів емалевими девізами на боках вагонів: «Нєгорєлоє — Владівосток».

Лекція професора справила враження.

Я тебе переслідуватиму все твоє життя.

Майор трутив стіл і звівся, похитуючись (3 творів І. Багряного).

Здається, що це янгол злетів з небес, сів у нього за столом і виспівує тужливу, але чарівну пісню (У. Самчук).

Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо в тютюн.

Він саме цвів великими золотими гронами, як у попа на ризах, а над ризами носилися бджоли — видимо-невидимо.

Велике, тютюнове листя зразу обплутало мене (З творів О. Довженка).

Я люблю класичну музику і малювати пейзажі.

Мені подобаються пригодницькі фільми й фантастичні твори.

У шкільній оранжереї є кактуси, фікуси, пальми та інші тропічні рослини.

З моря долітали і шум прибою, і крики чайок.

Такий числівник, що складається з кількох самостійних частин, або ж складний числівник, пишеться окремо.

До складу борщу входить багато різноманітних продуктів, які у своїй сукупності дають приємний смаковий букет.

Стоїть тут, на варті, юнга, приклавши бінокль до очей.

У кінці XIX століття було кілька українських прославленихтеатральних колективів, наприклад, групи Марка Кропивницького, Михайла Старицького

Зошити з друкованою основою для навчання першокласників письма, тобто прописи, завезли до книгарні.

Молодий хлопець став спеціалістом, гірничим інженером.