"Прислівник"

Настав теплий ранок, дихає свіжістю земля.

Кленовий листочок повільно покружляв у повітрі й упав у калюжу.

У лісі сльозяться крихітні струмки, розквітає кожна квітка.

За селом починався гай, і вузенька стежка вела через нього.

За віків багато пережив і побачив Київ немало.

З року в рік Київ прикрашається новими будинками, парками, проспектами.

Злетіла пташка високо, а людина ходить тільки по землі.

Україна — країна, де найбільше люблять волю.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Україна — розкішний вінок із рути і барвінку, що над ним світять заплакані золоті зорі

Україна… В цьому слові — музика смутку й жалю.

Україна - це край, де вічно панує пісня у купі з болем.

по-тиху

по-новому

вцілому

вдома

без/відома, на/скаку, без/упину

по/вагом, під/тюпцем, на/око

до/в/подоби, до/останку, на/гора

по/латині, на/дворі, на/пам'ять

по/одинці, по/двоє, хтозна/як

аби/де, на/завтра, якось/то

по/перше, стук/грюк, казна/доки

за/одно, на/двоє, в/шестеро

аби-де

спросоня

ліворуч

увечері

місця

мети

способи дії

причини

більш глибоко

найтепліше

більш вище

найбільш високо

обставина

означення

присудок

додаток

має закінчення

не має закінчення

у нього нульове закінчення

о,е, ому тільки закінчення

Нестерпно бути мертвим за життя.

І ось поблизу зашелестіли кущі.

Водоспад-це природна фабрика енергії.