Контрольна робота №7. Речення з однорідними членами. Звертання. Вставні слова. Складне речення. Пряма мова. Діалог.

Ледве Маруся вечора діждалася.

На вечорницях сидить, чекає.

Дівчата по куточках шепочуться.

Коли це опівночі рипнули двері.

Сказав те і пішов собі.

А Маруся петельку на ґудзичок золотий йому ззаду накинула і ниточку розмотує.

Розмотала всю і за нею пішла.

А ниточка дорогою вилася.

То що, Марусечко, тепер скажеш? - сміється суджений.

Тут усе наче від сну прокинулося.

Тільки тоді Маруся розказала про пригоду.

З тої пори Маруся нічого не боялася.

Дядьку Йване, у вас ото колеса крутяться!

Ой, дядьку, стійте!

Ого, бабуню, а чи годиться під дощем купатися восени?

А проте завів бабцю до хати.

Став Віник чоботи найкращі в усій окрузі шити.

Навіть сам пан Потоцький у нього чоботи замовляв.

Щоправда, платити за них не платив, а так забирав.

Панське діло таке - людську працю забрати, а грошей не дати.

Зима - це період зимових свят, подарунків і канікул.

Усі: вовки, зайці, білки - бігають по снігу і залишають сліди

Ти, напевно, знаєш мою однокласницю Ірину.

Засмутилося літо, а тоді усміхнулося.

Іван на корові їде і книжку читає.

Дивно, що корова його слухає.

Мабуть, і їй якесь слово таємне каже.

Начитається Іванко тих книжок і ввечері дітям розповіді править.

Так цікаво ті розповіді веде, що дядьки дорослі зупиняються і слухають.

Любили й парубки з дівчатами Івана послухати.

А той усе нові й нові історії вигадує.

А щн приспіває та без музики на губі заграє.

Батько його за ті приповідки хоч сварив, але не бив.

"Чи довго, Іване, ти будеш час витрачати дарма?" - питається батько.

Так і ріс Іванко.

Уже й здоровий парубок, а хто за такого заміж піде?

Ой, і непрості думки у хлопця в голові, ой, непростий свист.

"Зараз спробую", - думає Мана.

А хлопець по голівці Ману гладить і заспокоює: "Забилася? Не плач, зараз попустить"

І раптом біль зник і судома відпустила.

Діти сказала мама завтра йдемо в парк.

Мама попросила своїх дітей Діти будьте уважні.

Батьки сказали що пишаються нами.

Любі мої будьте обережні лагідно сказала бабуся.

Люди кажуть, що весна цього року пізня.

"Бути відмінником - це гордість", - завжди говорила мама.

- Весно красна! Прийди швидко. Прийди.

розмова між кількома особами

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

слова автора

жоден з варіантів не підходить

розмова між кількома особами

слова автора

слова кожного учасника діалогу

розмова двох людей

це словесна передача чужої думки

це висловлення особи, передане дослівно, без змін

тире

крапка

кома

лапки

пишеться з нового рядка і не береться в лапки

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире

пишеться з нового рядка з великої букви і береться в лапки

пишеться з нового рядка з великої букви, не береться в лапки, перед нею ставиться тире

складне, сполучникове

складне, безсполучникове

просте, ускладнене однорідними членами

просте, неускладнене

 Мама і тато дочка і два сини сусідка Катерина та її онук зустрілись випадково у парку.

Ми прагнемо миру і злагоди в родині і все для цього робимо.

Дочка вчора отримала "12" за контрольну а от син на жаль захворів і не писав цю роботу.

Чим більше темніло, тим вітер дужчав.

Краю мій, люблю я тебе і знаю, що будеш жити.

Тихо за вікнами плакав вітер, і танцював холодний дощ на даху.

Здається мені, що починається буря.

Сколихнувся від пісні журливої дуб і лелеки здригнулися уві сні.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в ній.

Свинцем набрякли сиві хмари, і сонце зникло в темно-сірій безодні.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький

 корч сухого ялівцю…

  Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки.

 Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од

напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть .

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла. 

  .

який має високий авторитет серед дітей і колег.

наш друг і наставник.

і очікує колегу.

Нелегко жити, але мусиш жити, стиснувши нерви у міцний кулак.  

На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов ніжним серпанком.   

Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає.

Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, бурштином живим твій килим вечірній розшито.