Контрольна робота "Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова"

 Однорідні члени речення - це ті, які відносяться до різних членів речення

 Звертання – це слово чи сполучення слів, що називає того, до кого звернена мова (адресата)

 Вставне слово є членом речення

Кома не ставиться між однорідними членами, якщо вони з’єднані інтонаційно

 Щасливо, радісно весільно квітує нива молода.

Сила, та розум – краса людини.

Тягнуться до сонця і квіти, і трави, і віти кучеряві.

У нашому саду ростуть такі дерева – яблуні, груші, сливи.

Скрізь червоно: на небі, і на узгір’ях, і на горі.

Любив дід гарну бесіду і добре слово.

 Тече вода в синє море, та не витікає.

Раділи верби і тополі…

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки.

  І над водою і над гаєм все мовчить.

І доріжки і стежини усе замело снігом.

 Верба й калина символи України.

Раділи і садок і поле, і долина.

Будинки, сади, сніги - усе мліє в теплі сонця.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі не було нічого: ні ягід, ні грибів, ні черешень.

сполучник і повторюваний

сполучник і не повторюваний

 сполучник а (але)

перелічувальна інтонація

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів, сороки, ворони, граки.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів: сороки, ворони, граки.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів - сороки, ворони, граки.

Пронеслася над галявиною ціла зграйка птахів: сороки ворони граки

Ми маємо право на сум і тепло. 

З добра й любові приходить щастя. 

Працею людина сильна і красива.

Шукаю вже не щастя а поради.

Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін.

Звертання — це слово або сполучення, що називає особу або предмет, до яких звернена мова того, хто говорить або пише.

Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

 головним

другорядним

не є членом речення

тире

комами

комами або знаком оклику

 Ти виростала квітла й наливалась і втілилась в медвяний виноград.

 Ні ти не вмреш ти щастя поховаєш під білим покривом несправджених надій.

 Мріє та ж ми вже навік попрощалися.

Квітки цвітуть і золотом багряним немов огнем долина зайнялась.

Жив, живеш і будеш жити мій народе.

Не розлюблю тебе ніяк, моя вишнева Україно.

О краю мій тужу я за тобою!

Люблю я сонечко, тебе.

Слухай старче ти шугаєш ясним соколом у хмарах (М . Вороний).

У село із лісу Вовк забіг. Не думайте що в гості братця! (Л. Глібов).

 Батьку звідки прилітають до нас ластівки?

Дорога Ксеніє Петрівно сувора і вимоглива вчителько я бачу велику турботу у ваших очах (Д. Ткач).

Товариш, мабуть, не зрозумів жарту.

 Червона калина і верба-символи України.

Україно, ти для мене диво!

Прозоре і синє небо вабило до себе.

Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).

Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).

 О Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко)

 Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т. Шевченко)

рідна мово

Тарасику

Ганно Петрівно

люба мама

Петре Іванович

У калині, кажуть, материна любов і мудрість.

Скажіть, будь ласка, де живе мрія.

 Видно, борсук знав, коли достигають плоди, і зараз не навідувався сюди.

Без сумніву, і ми не в тім’я биті.

так

ні

Чужа душа – то, кажуть, темний ліс.

Мова - це, без сумніву, фундамент культури.

Може то птахи приносять на своїх крилах весну?

Того можливо, не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ

 Пам'ятки української вишивки, на жаль, збереглися лише за кілька останніх століть

Може у вас знайдеться цікава книжка?

Місяць хоче мабуть погрітись, суне в шибку свій блідий диск

наприклад

щоб

по-перше

на думку ...

адже

на щастя