Контрольна робота. Однорідні члени речення. Звертання. Вставні слова. Складне речення

 А) Не раз бувало гірко нене.

Б) Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

 В) От бувало слухаю на відстані.

Г) Працювать працювать безумовно!

А) Розцвітай, ти веснонько, красна, духом творчості все онови. 

Б) Благословенні, ви, сліди, не змиті вічності дощами мандрівника Сковороди.

В) Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі, розвійтесь як тихе зітхання! 

Г)  Україно! Ти, моя молитво! 

 А) впевненість або невпевненість;

Б) емоції мовця;

В) порядок викладу думок та зв'язок їх між собою;

Г) джерело повідомлення.

А) Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ.

Б) О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя!

В) Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив.

Г) Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх.

А. Звертання — це слово, яке виражає ставлення мовця до висловленого ним повідомлення.

 Б. Звертання — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін. 

В. Звертання — це слово, що називає особу або предмет, до якого звертаються з мовленням.

Г. Звертання — слово або сполучення слів, речення, що містить у собі додаткове повідомлення.

А) Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу (А. Багнюк).

Б) Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули (І. Драч).

В) Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви! (Я. Гоян).

 Г) Колонний безсонний смерековий зал (Л. Костенко).

 А) Яка ти розкішна земле весело засівати тебе хлібом (М. Коцюбинський).

 Б) Ластівочко звідкіля ти прилетіла? (А. Камінчук).

 В) О слово рідне орле скутий (Олександр Олесь).

Г) Мамо зваріть супу! (Остап Вишня).

 А) що піднімалися високо вгору;

Б) оповиті сірим туманом;

В) і безлюдні ліси;

 Г) як готичні вежі.

 А) Невеликі ошатні вулики здаються хатами тих невідомих спільників, що вже знають про чари

(Л. Павленко).

Б) Дніпровими високими очима дитинно-сіро глянула весна (М. Вінграновський).

 В) У центральній частині острова здіймається конусоподібний піщаний горб (М. Трублаїні).

 Г) І розпалась та велика іскра на іскорки малесенькі, незначні (Леся Українка).

2

3

1

4

підмет і додаток;   

підмет і присудок; 

присудок і обставина.

Був ранок чистий, срібний, молодий (М.Сіренко).

Зозуленько, моя ненько, закуй мені жалібненько (Народна творчість).

Люблю стояти над Дніпром, коли цвітуть сади долини гори (В.Сосюра).

 Чистих серцем я шукаю, а не гострих на язик (М.Чернявський).

 Хай квітне наша Україна і йде весна! (Б.Олійник)

 Треба дітей учить змалку, щоб вони трудились (В.Забіла).

  Відцвіли голубі матіоли, згасло літо на жовтих полях (В.Грінчак).

Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає (Т.Шевченко).

 Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Дзвенить земля, а я слухаю.

Слухаю небо, слухаю землю і слухаю дідову мову.

 У серце моє вривається якась сила, і прив'язує вона мене до землі.

Сьогодні  цвіркун сюрчить і сад шумить.

Тут мене з дитинства пам'ятають і стрічають радо земляки.

 Прилинув вітер і в нічній хатині про весняну волю заспівав.

Тимко взяв косу і хотів шаркнути нею по траві.

Сховав грудень під кригою річки і повдягав ліси в білі мережива.

Товста снігова ковдра і міцний килим опалого листя надійно вкриють землю від морозу.

Полетів останній лелека і не залишився на нашій землі жоден перелітній птах.

Людський пісенний світ розпочинається з маминої і бабусиної співанки.